Future Development Agency та музей у темряві “Третя після опівночі” оголошує тендер на розробку та виготовлення 3D моделей у рамках проєкту “Інклюзивна виставка "Кіномистецтво на дотик".

Дата оголошення про тендер: 26 липня 2021 року

Граничний термін подання тендерних пропозицій: 04 серпня 2021 року, 23:59 за київським часом.

Оголошення про результати: до 06 серпня 2021 року.

Основними завданнями будуть:

• Розробка віртуальних 3D-моделей відповідно до технічного завдання

• Друк 3D-моделей відповідно до технічного завдання

Всього в тендері 11 лотів, які описані в Додатку 1. Технічне завдання.

Підрядники можуть подаватись на виконання як одного, так і кількох лотів одночасно. Оплати за Виконання робіт/послуг здійснюються 3 траншами. Остаточний розрахунок в грудні 2021 року.

Отримати пакет документів та технічне завдання для подання на тендер

Вимоги до вибору підрядника:

• Юридична або фізична особа підприємець (3 група ПП) з відповідними КВЕД (22.29 та /або 74.10)

• Професійний релевантний досвід

• Виконання роботи у визначені терміни

Зміст конкурсних пропозицій. Учасники повинні включити таку інформацію до конкурсних пропозицій:

1. Копії реєстраційних документів – виписка (1) та витяг (2) з ЄДР про державну реєстрацію, свідоцтво/довідка (3) платника податків, інші документи за наявності.

2. Заповнений та підписаний Додаток №2 – “Анкета учасника тендеру”.

3. Заповнений та підписаний Додаток №3 – “Тендерна пропозиція”.

Про проєкт Інклюзивна виставка "Кіномистецтво на дотик"

Буде створена тактильна експозиція скульптур героїв та елементів популярних закордонних та українських фільмів. Експозицію буде розміщено для вільного ознайомлення незрячими, слабозорими та зрячими людьми в інклюзивному музеї "Третя після опівночі" - центрі культурного діалогу, місці працевлаштування, соціальної адаптації та реалізації культурних потреб незрячих.

Експозиція надасть можливість незрячим ознайомитись з відомими героями популярних закордонних та українських фільмів. Всі екскурсії проводять незрячі гіди. Проєкт здійснюється за фінансової підтримки УКФ.

Освітній захід "Соціальне підприємництво: можливості для ІГС" відбувся у HUB Місто змістів для представників громадських організацій та муніципалітету щодо налагодження партнерських взаємин задля активізації розвитку екосистеми Соціальне підприємництво: Вінниця та впровадження спільних проєктів унікального для України документу - Програми розвитку соціального підприємництва Вінницької міської ТГ на 2020-2022 роки.

Нові інсайти, актуальний досвід діючих СП, жваве спілкування, поширеня кращих практик, роз"яснення особливостей законодавства, презентація можливостей місцевої Програми - ось невичерпний перелік тематик сьогоднішньої продуктивної зустрічі.

Про унікальний кейс колаборації бізнесу та громадського сектору розповіла Алла Студилко Джерело надії / Spring of Hope - нещодавно у Вінниці розпочало роботу соціальне підприємство “Джерело краси в Монако”, частина від прибутку якого спрямовується на підтримку проєктів для жінок, що постраждали від насилля

Про діючий кейс інклюзивних теплиць-майстерень та соціального підприємства для людей з інвалідністю “Віз на возі”, сенсорно-інтеграційний простір розповіда Світлана Демко - голова Відкриті Серця Асоціація

Можливості для розвитку соціального підприємництва у Вінницькій міській територіальній громаді презентували

Олена Присяжнюк Максим Мартьянов Департамент економіки і інвестицій Вінницька міська рада

Переконані, що подібні заходи сприятимуть гармонійному розвитку екосистеми Соціальне підприємництво: Вінниця

05 липня 2021 року

В Україні, вже втретє, буде проведено конкурс для молодих підприємців віком 15-18 років Diamond Challenge for High School Entrepreneurs.

Благодійний Фонд ICEPP буде організатором відбіркового етапу американського конкурсу.

Мета Diamond Challenge – надати можливість молодим талантам розвивати свій підприємницький хист, сформувати комплексне розуміння фінансової діяльності та цінності грошових коштів, а також сприяти цілеспрямованій молодіжній підприємницькій діяльності.

ВАЖЛИВІ ДЕДЛАЙНИ DIAMOND CHALLENGE UKRAINE 2018/19

31 СЕРПНЯ 2018 - відкриття реєстрації команд тут >>

РЕЄСТРАЦІЯ

30 ГРУДНЯ 2018 - закриття реєстрації команд, дедлайн подачі письмових проектів та презентацій

14 БЕРЕЗНЯ 2019 - Всеукраїнський фінал у м. Києві, BUSINESS CONCEPTS

15 БЕРЕЗНЯ 2019 - Всеукраїнський фінал у м. Києві, SOCIAL VENTURES

Учасники конкурсу отримують цінний практичний досвід у:

• формулюванні ідеї для власного бізнесу;

• тестуванні своєї ідеї, методом «спілкування» зі своїм кінцевим споживачем та збором інформації щодо актуальності (життєздатності) проекту;

• навиках презентації проекту експертам конкурсу та зацікавленим учасникам.

Від участі у конкурсі учасники також отримують наступні переваги:

• Маючи доступ до відео уроків та презентаційних матеріалів, учасники можуть отримати знання про те, як розвивати свої ідеї та втілювати їх в життя, а також як правильно будувати бізнес.

• Наявність великого кола наставників та консультантів команди, які надають цінний зворотний зв'язок, в той час як учасники несуть відповідальність за прийняття остаточного рішення.

• Можливість взаємодіяти з іншими молодими підприємцями з усього світу та виграти нагороди у формі фінансування для підтримки бізнес ідеї або майбутньої освіти.

РЕЄСТРУЙСЯ, ЯКЩО:

• у тебе є ідея бізнесу або соціального підприємства, яка потребує реалізації

• тобі від 14 до 18 років

• ти навчаєшся у загальноосвітній школі або профільному коледжі (студенти університетів НЕ МОЖУТЬ брати участь у конкурсі)

• у тебе є товариші, які хочуть разом з тобою втілювати бізнес або соціальний проект в життя

• хоча б один з вас говорить англійською мовою

13 вересня на конференції Соціальне підприємництво: ключ до успіху

Alina Bocharnikova розкриє тему вимірювання соціальної цінності підприємства та публічного звітування соціальних підприємств.

Аліна займається менеджментом соціальних проектів більше 5 років. У 2018 році пройшла програму підготовки тренерів з соціального підприємництва Фонду Східна Європа та ChildFund Deutschland. Розробляє освітні програми та проводить навчання соціальних підприємців, працює над розвитком молодіжного та шкільного соціального підприємництва у проектах Diamond Challenge Ukraine for High School Entrepreneurs, Enactus Ukraine та ін. Є менторкою та тренеркою акселератора з соціального підприємництва SElab Accelerator та 1991 Open Data Incubator. Має досвід менторства соціальних підприємців та civic tech стартапів, оцінки соціального впливу їх проектів.

Partnership for Sustainability Award – конкурс партнерських проектів між різними групами стейкхолдерів для досягнення сталого розвитку, ініційований Глобальними Договором ООН в Україні.

Минулого року відбувся перший конкурс Partnership for Sustainability Award, в результаті якого було відібрано 35 фіналістів і 5 кейсів отримали перемогу. Участь брали проекти з Білорусії та України.

Через партнерство проекти у неприбутковій сфері набувають більшого масштабу, мають більше покриття, залучають більше учасників, мають більший вплив.

Проекти приймаються в наступних категоріях:

• Суспільство (інклюзивність, освіта, розширення можливостей молоді, культурне різноманіття, гендерна рівність, охорона здоров’я, тощо),

• Планета (навколишнє середовище, поводження з відходами, зелена енергія, зміна клімату, захист біорізноманіття, управління харчовими продуктами та водою, сталий ланцюжок поставок, тощо),

• Мир (права людини, соціальне забезпечення, сприяння мирному діалогу, протидія корупції тощо),

• Економічний розвиток (економічне зростання, економіка замкненого циклу, сталі міста, інфраструктура, зелені інновації, розвиток громад тощо).

Заявка українською мовою

Заявка англійською мовою

Заповнені заявки приймаються до 30 Вересня 2019 року.

→ УВАГА! Заповнені заявки двома мовами (англійська та українська) у форматі WORD приймаються за електронною адресою partnership@globalcompact.org.ua в темі листа зазначайте назву проекту.

Соціальне підприємництво дедалі більше викликає інтерес серед громадських активістів, ченджмейкерів, членів громадських організацій та підприємців. Хочете дізнатися більше про бізнес заради соціальної мети? Перед вами добірка книг, яку має прочитати кожен соціальний підприємець для розуміння себе, власної справи та її соціального значення.

№1 Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін

Розпочніть знайомство з поняттям “соціального підприємництва” з книжки, яка є основою знань про соціальне підприємництво. У її теоретичній частині висвітлено терміни та поняття, підходи до визначення та характеристики соціального підприємництва в Україні та Європі. Практична частина присвячена специфіці розробки концепції СП та бізнес-плануванню. Ознайомившись з книгою, ви побачите, як соціальні проблеми можуть і повинні вирішуватись підприємницькими методами.

Переглянути

№2 Соціально-психологічні аспекти інституалізації соціальних проектів у локальних громадах

Ініціатор соціальних змін створює нову соціальну реальність, тому важливо розуміти яку соціальну проблему він збирається вирішити, використовуючи підприємницькі інструменти, як його дії вплинуть на проблемну ситуацію людей та суспільство загалом. Знання соціального проектування дозволять вам розробляти інноваційні та дієві рішення. Рекомендую ознайомитися з прикладом міркувань експерта щодо вирішення комплексу проблем переселенців. Автор статті показує структуру розробки соціального проекту, постановки цілі, соціально-психологічні особливості впровадження соціальних інновацій для зміни життя уразливої групи населення.

Переглянути

№3 Соціальне підприємництво та фандрайзинг

Соціальне підприємництво, по-суті, є вашим соціальним проектом, що має на меті вирішити/пом’якшити негативні наслідки соціальних проблем. У посібнику зосереджено увагу на основних етапах проектного менеджменту, технологіях та послідовності розробки соціального проекту, пошуку джерел його фінансування за допомогою фандрейзингу.

Переглянути

№ 4 Бізнес у сфері креативних індустрій

Надихнулися інноваційними та успішними прикладами колег-соціальних підприємців, варто переходити до розробки власного соціального підприємства. Посібник містить інформацію та поради, а також низку вправ і завдань, які допоможуть вам дослідити та розвинути свою бізнес-ідею, вибудувати історію свого підприємства, а також розробити бізнес-план. Опрацювавши цей посібник, ви зможете відповісти на такі ключові запитання: У чому полягає особливість мого бізнесу? Що я маю зробити, щоб мій бізнес запрацював? Чим моя пропозиція зацікавить клієнтів? Як зробити мій бізнес прибутковим та стабільним?

Переглянути

№5 Посібник з планування соціального підприємництва

Плануємо діяльність далі. Цей посібник від British Council є практичним інструментом, який відповідає на запитання “що і як робити” для тих, хто бажає створити соціальне підприємство чи розширити вже існуючий бізнес.

Переглянути

№6 Соціальне підприємництво. Реєстрація, бізнес - модель, оподаткування

Проект USAID “Громадяни в дії” підготував книжку, що допоможе розібратись в українському законодавстві про соціальне підприємництво. Тут проаналізовано переваги та недоліки різних варіантів реєстрації соціального підприємства: на базі ФОП, ТОВ, та різних типів неприбуткових організацій. Детально розписано які податкові пільги може отримати кожна з описаних форм, та як потрібно звітуватись за них в державні органи аби не мати проблем.

Переглянути

№7 Соціальне підприємництво. Посібник з вимірювання соціального впливу

Соціальний вплив - це довгострокові позитивні зміни, що стосуються окремих осіб, громад і суспільства в цілому та виникають у результаті вашого соціального підприємництва. Важливо відслідковувати ефективність своєї роботи і зміни навколо не лише для ведення соціальної звітності, але і для усвідомлення того що ваше соціальне підприємство дійсно працює і змінює ситуацію на краще!

Переглянути

№8 Каталог соціальних підприємств 2016-2017

Цікаво подивитися як там у інших, проаналізувати досвід людей, які займаються подібною справою та повчитися у них. Каталог соціальних підприємств варто переглядати задаючи собі запитання:

– Чому саме цей бізнес розвинувся в Україні?

– Як реалізована соціальна складова бізнесу?

– Що робить кейс успішним? За рахунок чого це відбувається?

№9 Час прокачати свого "внутрішнього економіста"

Для цього можна (і варто якщо у вас є гроші й 1-5 років життя) отримати додаткову економічну освіту та диплом МВА. Якщо ж ні, тоді розпочати можна з книги Джоша Кауфмана «Сам собі МВА», прискорений бізнес курс з основ підприємницької діяльності, маркетингу, продажів, фінансового менеджменту та бізнес проектування. Чи прочитати Стівена Сілбігера «МВА за 10 днів».

Переглянути Переглянути

№10 Відкриваєте соціальне підприємство на базі громадської чи благодійної організації?

Мінфін підтвердив право неприбуткових організацій на ведення підприємницької діяльності. Розібратися у юридичних тонкощах можна на сторінках навчального посібника "Громадські та благодійні організації. Реєстрація та діяльність" аби зорієнтуватися в нормативно-правових документах і отримати максимально широке уявлення про функціонування організацій громадянського суспільства.

Переглянути

Читайте, додавайте книжки з соціального підприємництва до своєї бібліотеки та відкривайте ефективні соціальні підприємства!

#MustRead

Авторка Аліна Бочарнікова (с)

There are companies whose main goal - to solve social problems. It can provide assistance to people who are affected by the crisis, the employment of people with disabilities, to reduce the number of homeless people to overcome other challenges of life. This business is called social entrepreneurship.

Social Work Master of Social Entrepreneurship Consultant and Instructor FDA Alina Bocharnikova

What is the difference between social enterprises and ordinary commercial activities?

First, a social enterprise, in contrast to business as usual, has a social purpose of the activity. The founder has a desire to "fix reality, to solve a specific community, city problem. This is recorded in the company's mission, establishing records and confirmed daily work.

Second, the distribution of profits. Simple businessman is free to dispose of the profits. Social benefits are reinvested in the company of the selected solution. So, the more social businesses earn, the more they invest in social influence.

Third, the staff. If the commercial business in the labor market selects only the best employees, social enterprises creates opportunities and employ vulnerable categories of persons.

Fourth, open to public accountability. Social enterprise openly show reports financial and non-financial performance, social impact. Compared to the classical business and social enterprise, the second set up it is difficult because it is first necessary to organize more processes that take into account the higher risk. Social entrepreneur immediately and will create a qualitatively same business, and its social component, which makes additional financial and procedural burdens.

However, sociability has many advantages. There is more confidence in the business people. It is even possible to involve the public in the general social enterprise development funding. Thus, there is a new Ukrainian phenomenon - social investment. Any person can become social enterprises have co-founder and invest your money in its activities in order to solve systemic problems, if they are relevant to him. And it's not just a one-time offering of alms or "bread". Social investment introducing deliberate, repaying working mechanism of promoting a qualitative change in the city. And this mechanism continues to operate in accordance with the principle of the pendulum eternal - all it takes is time, pushes the ball, the whole system running.

Read more on the Lithuanian information portal Pozicija, LT

Існує бізнес, головною метою якого є вирішення проблем у громаді. Він здатен допомогти людям у кризі, працевлаштувати людей з інвалідністю, подолати безпритульність та інші гострі виклики життя. Такий бізнес називається соціальне підприємництво.

Про особливості соціального підприємництва в Україні та у світі розповідає Аліна Бочарнікова, координаторка з розвитку соціального підприємництва Future Development Agency.

Я завжди знала, що хочу працювати у сфері людина-людина. Сьогодні я займаюся соціальним проектуванням і розвиваю цю сферу в Україні. Моя робота – конструювати ефективні рішення соціальних проблем для підвищення якості життя населення

Третій рік поспіль спільно з Благодійним фондом ICEPP ми проводимо відкритий конкурс “Diamond Challenge for High School Entrepreneurs” для школярів віком 15-18 років. Цей освітній проект дає можливість підліткам зрозуміти сутність підприємницької діяльності та спробувати реалізувати власні ідеї у життя. На моє переконання, навчити підприємництву “за партою” не можливо, лише у реальній роботі над власним справжнім проектом.

Я – ментор, який супроводжує команди учасників на кожному етапі, допомагає у деталях продумати свою бізнес-ідею, розрахувати фінансові показники, розробити стратегію запуску, запланувати соціальний вплив бізнесу. Діти не просто створюють бізнеси, а саме соціально-підприємницькі проекти, які вирішують конкретну проблему їхнього регіону і за цим надзвичайно цікаво спостерігати. Вони з азартом продумують та тестують бізнес-моделі, які здатні покращити життя громади.

Конкурс безкоштовний і відкритий для всіх охочих школярів. Просто треба зібрати команду і подати свою ідею. Ті, хто проходить до наступного етапу, протягом двох місяців розробляють бізнес-проект, консультуються з експертами. Кращі 20 кейсів презентують на Всеукраїнському фіналі 14-15 березня 2019. Дві команди переможців представлять Україну на Міжнародному фіналі конкурсу в США.

Для дітей це колосальний досвід. Минулого року 9-класниця з маленького містечка разом з вчителем розробили проект компактного заводу з перероблювання шин. Торішні переможці – команда 11-класників з Харкова – зібрали прототип електронної книги зі шрифтом Брайля для незрячих.

Є схожі проекти для дорослих. “ChildFund Deutschland e.V” та фонд “Східна Європа” запустили проект “Соціальне підприємництво як інноваційний механізм вирішення питань суспільного розвитку”, який відбувається на Сході України. Тут соціальне підприємництво є своєрідною “пігулкою” для відновлення регіону. Близько 50 людей у супроводі тренерів розробили власні соціальні підприємства. П’ять кращих проектів отримали по 4 тисячі євро для старту.

Ще одна програма діятиме протягом трьох років по всій Україні. Проект “Соціальне підприємництво – досягнення соціальних змін за ініціативою “знизу”, що фінансується Європейським Союзом та реалізується консорціумом із семи організацій. У межах проекту відбуваються “гаражі ідей”, хакатони та акселератор з соціального підприємництва. Під час “гаражу ідей” учасники відкривають для себе поняття “соціальне підприємство” та знайомляться з дієвими прикладами в Україні та світі. На хакатон ви можете прийти з ідеєю та доопрацювати її зі мною та іншими експертами у готовий бізнес-проект. Команди-переможці хакатонів отримують можливість продовжити безкоштовне навчання у акселераторі.

Іноді для того, щоб розв’язати проблему достатньо провести соціальний захід. Наприклад, коли потрібно проінформувати чи мобілізувати громаду для спільних дій. Коли йдеться про впровадження довготривалих системних змін, набуття нових навичок чи знань у населення, виникнення нових інституцій, соціальних послуг, сервісів тощо – створюються соціальні проекти. Якщо проблему можна вирішити бізнес-інструментами, тоді проектується соціальне підприємство. Головне розібратися в першопричинах виникнення проблеми і обрати правильний шлях для її подолання. Ось над цим я й працюю.

Чому обрали для вивчення в університеті саме спеціальність “Соціальна робота”?

Мала ціль вчитися в університеті Шевченка. Коли подавала заяву, обирала між напрямами “Психологія” та “Соціальна робота”. Тоді при подачі документів абітурієнтам розповідали, що другий варіант цікавіший. Переконалась – так воно і є. Психолог переважно консультує людей та працює з конкретною особистістю: з її персональними кризами чи переживаннями.

Менеджер соціальних інновацій – це людина, яка працює зі світом: виправляє помилки не робочих систем, налагоджує процеси, відновлює соціальні зв’язки. Соціальне проектування – цілеспрямована діяльність, це конструювання варіантів вирішення старих та нових проблем у суспільстві. Приблизно це робить Ілон Маск завдяки технологіям, коли замість звичних бензинових автомобілів (в умовах вичерпності паливних ресурсів) створює електрокари, ще й з автопілотом, які через мобільний застосунок у смартфоні можуть самі себе запаркувати. Це більш творчий напрям. І однозначно він містить у собі впровадження нового, використання інших підходів та нестандартних рішень.

Наскільки актуальна ваша професія сьогодні в Україні?

На скільки актуальним є розв’язання соціальних проблем та розробка адекватних рішень для людей? Думаю, настільки ж. Працювати є над чим на всіх рівнях: у державних установах, громадських організаціях і соціальних підприємствах.

Після закінчення університету, я п’ять років працюю у громадському секторі. Торік закінчила фахову програму підготовки тренерів із соціального підприємництва. В Україні сьогодні можна нарахувати щонайбільше 20 сертифікованих фахівців з соціального підприємництва. І я одна з них. Професіонали дуже потрібні у соціальній роботі.

Чи змінилось ставлення людей до бізнесу за останні роки і якщо так, то в який бік?

Слово “бізнес” сприймається у наші країні не надто позитивно, і цьому ми завдячуємо нашій історії. У 90-ті роки бути бізнесменом обов’язково означало вести нечесну гру. Сьогодні, на жаль, традиційний бізнес теж асоціюють з олігархами, схемами, наживанням на людях.

У нас не сприймають бізнес як позитивні зміни, лише – як спосіб заробити гроші. Але це помилкове судження. Якщо відкинути всі стереотипи, то насправді бізнес – це діяльність, спрямована на впровадження якісної зміни життя, за яку люди готові платити. Хто сприймає бізнес саме так – ставляться до нього позитивно. Слово “бізнесмен” потрібно переусвідомити.

Зараз популярний термін “чендж-мейкер” – людина-реформатор, яка створює продукт-прорив. Стартапери, інноватори, чендж-мейкери – сучасний клас бізнесменів, які створюють унікальні smart-рішення, що зосереджені на потребах клієнта.

Ще одні представники нового українського бізнесу – соціальні підприємці. Вони розв’язують складні проблем, вкладають у це частину свого прибутку та створюють нові самоокупні бізнес-моделі. Не скаржаться, а самі змінюють те що у їхньому місті не так.

Чи часто до вас приходять люди з проханням допомогти розвинути власне соціальне підприємство?

Досить часто. Запити надходять як від представників громадських організацій та активістів, так і від бізнесменів-початківців, яким важливо робити щось більше, ніж просто бізнес.

Багато запитів від представників некомерційного сектору. Вони мають досвід громадської робити, але часто не розуміються на бізнесі. Для громадських організацій соціальне підприємство – можливість стати незалежними від грантів, благодійних пожертв. Так вони можуть отримати постійне джерело фінансування своєї діяльності. В Україні громадські організації офіційно мають право займатися підприємницькою діяльністю, отримувати дохід і 100% прибутку розподіляти на свої статутні цілі (без перерозподілу між засновниками).

Буває і так, що соціальне підприємство стає основним інструментом розв’язання соціальної проблеми. Наприклад, організації можуть створити нові робочі місця для цільових груп, на які направлена їхня робота, а зароблені кошти направити на суміжні проекти.

Над створенням соціального бізнесу замислюються також підприємці, управлінці, менеджери середньої ланки. Після Майдану люди відчувають потребу займатися важливим і суспільно-корисним. Вони хочуть досягати більшого, ніж просто щомісячна зарплата.

Зараз відкривається багато соціальних підприємств заснованих ветеранами АТО. Відомі “Veterano pizza”, “Veterano coffee”, “Veterano cab”, “АТОмийка”, “Кіборг масаж” тощо. Тут беруть на роботу лише ветеранів, допомагають їм адаптуватися до нового життя. Хлопці, які повертаються з війни, гостро відчувають необхідність змін. Вони не бояться бізнес-планів і табличок в екселі. Беруть на себе відповідальність. Готові вчитися та пробувати будувати своє. У 2014-2015 роках був сплеск соціального бізнесу переселенців. Люди починали своє життя заново, в нових містах і з новими цінностями.

У чому різниця між соціальним підприємством і звичайним комерційним бізнесом?

По-перше, соціальне підприємство, на відміну від звичайного бізнесу, має соціальну мету діяльності. У засновника є бажання “відремонтувати реальність”, розв’язати конкретну проблему громади, міста. Це зафіксовано у місії підприємства, статутних документах та підтверджується його щоденною роботою.

По-друге, розподіл прибутку. Звичайний підприємець може вільно розпоряджатися отриманим прибутком. Прибуток соціального підприємства реінвестується у вирішення обраної проблеми. Отже, чим більше соціальне підприємство заробляє, тим більше коштів вкладає у соціальний вплив.

По-третє, співробітники. У той час, як комерційний бізнес на ринку праці відбирає лише кращі кадри, соціальні підприємства створюють можливості та працевлаштовують людей з вразливих категорій.

По-четверте, наявність відкритої публічної звітності. Соціальне підприємство відкрито показує у звітах фінансові та нефінансові результати роботи, свій соціальний вплив.

Якщо порівняти класичне підприємство та соціальне підприємство – друге відкривати значно важче, оскільки на старті потрібно організувати більше процесів, врахувати більше ризиків. Соціальний підприємець має одразу якісно вибудувати і сам бізнес, і його соціальну складову, яка стає додатковим фінансовим та процедурним навантаженням.

Однак соціальність є великою перевагою. Такому бізнесу більше довіряють люди. Можна навіть залучити громаду до співфінансування створення соціального підприємства. Так виникає нове для України явище – соціальне інвестування. Будь-яка людина може стати співзасновником соціального підприємства та інвестувати свої гроші у його запуск для системного вирішення проблем, якщо для неї це є цінним. І це вже не просто разова пожертва чи благодійність “на хліб”. Соціальне інвестування запускає продуманий самоокупний механізм роботи зі створення якісних змін у місті. І далі цей механізм працює за принципом вічного маятника, потрібно лише один раз вдарити кулькою, щоб привести всю систему в рух.

Що ви можете сказати про іноземний та український досвід у сфері соціального підприємництва?

Міжнародний досвід дуже залежить від економічної моделі країни. Наприклад, переважна більшість соціального бізнесу в Європі є дотаційною з боку держави. Діє багато WISE (Work Integration Social Enterprises) підприємств, які працевлаштовують вразливі груп населення та створюють робочі місця для них. Це класичні бізнес-моделі кав’ярень, перукарень, швейних майстерень, благодійних магазинів, хімчисток, таксі тощо. Але зустрічаються і цікаві рішення, що самофінансуються та показали свою ефективність.

Саме так у Лондоні з 1967 року діє громадська організація “Crisis”, яка вирішила подолати проблему безпритульності. Організація допомагає людям у кризі, що опинилися на вулиці. Їхня ціль – “End homeless” (“Зупинимо безпритульність”). Почалася робота з того, що вони запровадили проект адресної допомоги – роздавали їжу, одяг, ліки.

За кордоном також розвинена аутріч-робота, коли команди спеціалістів виїжджають і працюють з клієнтами на вулицях, надають інформацію, консультують. Однак проблема залишалась неподоланою – питання безпритульності виявилось набагато складнішим, ніж просто відсутність дому. Вона також стосується кризи особистості, відсутності освіти, освіти, оплачуваної роботи, підтримки близьких та друзів, байдужості суспільства, і як наслідок повного випадання людини з усіх соціальних процесів.

Рішенням став комплексний підхід до проблеми. Вони відкрили перший благодійний магазин “Crisis”: жителі Лондона віддають непотрібні речі, їх сортують, кращі продають у магазині, решту – роздають безпритульним на вулицях. Відтак з’являється багато роботи, яка не потребує спеціалізованої освіти. Громадська організація починає працевлаштовувати людей у кризі. Тут вони приналежні до спільноти, отримують гідну зарплату, винаймають житло, проходять реабілітацію, навчаються і вже за півроку знаходять роботу за фахом. Згодом виникає ціла мережа благодійних магазинів“Crisis”.

Окрім того, організація відкрила ще чотири кав’ярні “Crisis”. Зараз вони входять в топ кращих магазинів в Британії. Весь прибуток соціальних підприємств скеровується на нові проекти для людей у кризі. Фінансується робота Homelessness knowledge hub місце досліджень стану проблеми, розробки проектів та надання безкоштовних соціальних послуг. Громадська організація заглибилась у вирішення першопричин проблеми і розробила ефективне рішення завдяки бізнес-інструментам. І вже зараз ми бачимо, що це дійсно працює, а кількість безпритульних щороку зменшується. Так за 2018 рік організація працевлаштувала 748 людей, ще 1432 людини пройшли курси перекваліфікації.

Попри те, що соціальне підприємництво в Україні виникло пізніше, ніж в інших країнах, ми можемо спостерігати багато інновацій. Розвиток цієї сфери – дуже стрімкий. В Україні почали винаходити нові стійкі бізнес-моделі соціальних підприємств.

Наприклад, в Івано-Франківську діє громадський ресторан “Urban Space 100”, який спільно заснували український новатор Юрій Філюк, платформа “Тепле місто” та громада. Засновниками закладу стали сто місцевих жителів. Кожен зробив один благодійний внесок у розмірі 1000 доларів, щоб зібрати потрібну суму для запуску ресторану. Проект унікальний тим, що 80% прибутку перерозподіляють на підтримку соціальних проектів міста. Ресторан успішно працює з 2014 року, генерує прибуток та реінвестує його на соціальні проекти Івано-Франківська. За принципом “Urban Space 100” в грудні 2018 року в Києві відкрили громадський ресторан “Urban Space 500”.

Це інноваційна модель, яку винайшли в Україні. Цікаво, що тепер до пана Юрія звертаються з Маріуполя, Берліна, Нью-Йорка за порадою та з бажанням купити франшизу, щоб створити таке кафе у своєму місті.

Зараз команда реалізовує новий масштабний проект “Промприлад. Реновація” з відновлення старого заводу в Івано-Франківську. Проект триватиме 6 років і обійдеться майже у 27 мільйонів доларів. Кожен охочий може долучитися і стати соціальним інвестором, придбати собі частинку заводу. Таким чином співзасновники не лише інвестують у зміни міста, а ще зможуть отримувати дивіденди. Нещодавно проект цього соціального підприємства презентували у Давосі на Міжнародному економічному форумі. Україні є що показати світові. Соціальне підприємство перестає бути справою аматорів – все серйозно.

Дайте п’ять головних порад для українців, що вирішили створити соціальне підприємство.

1. Розібратись із собою: навіщо мені соціальне підприємство і чому я хочу цим займатися?

2. Розібратися у соціальній проблемі, яку хочеш вирішити: у чому першопричина виникнення, кого вона стосується, який масштаб проблеми. До якого масштабу її вирішення я готовий? Яка моя роль у цьому процесі?

3. Продумати дієве рішення та на його основі побудувати бізнес-модель. Переконатися, що вона діє саме на ті процеси, які ведуть до розв’язання соціальної проблеми. Розробити критерії ефективності, щоб знати що:

а) ви йдете у правильному напрямку;

б) ви прийшли.

4. Зробити тіло проекту: намалювати його схематично, описати словами, у цифрах порахувати вартість проекту та ресурси для запуску.

5. Почати діяти.

У чому вбачаєте український інтерес?

Якісні зміни мають бути системні, не залежати фінансово від певної особи/організацій. Це основа соціального підприємництва – самостійно заробляти для вирішення конкретної проблеми, вирішуючи її. Тому, чим більше соціальних підприємців буде в Україні, тим менше соціальних проблем залишиться. Це підвищить якість життя українців.

За матеріалами он-лайн видання “Український інтерес”

12 лютого 2019 р. в 18:52

Є люди, яким небайдуже місто, в якому вони живуть. Вони хочуть змінити щось на краще не лише у своєму житті, але й у життя інших людей. Який шлях таких людей? Вони можуть робити це просто так: бачимо сміття – прибираємо його, є можливість допомогти – допомагаємо (жертвуємо кошти, займаємось благодійністю).

Однак є люди, які бачать несправедливість, страждання інших, “помилки у роботі світу” та розуміють, що хочуть та можуть вирішити це. Такі люди найчастіше стають громадськими активістами. Вони швидко і легко включаються у розв’язання проблем, які стосуються його оточення та всього суспільства. Їхні внутрішні цінності не дозволяють бути байдужим та просто пройти повз.

Принципи роботи громадських організацій

Часто ситуативний громадський активізм переростає у цілеспрямовану довготривалу громадську діяльність. Це вже професійний рівень роботи, коли ти бачиш конкретну проблему і розумієш, як її можна розв’язати, для цього збираєш команду фахівців і розробляєш рішення.

Тривалий час громадські організації (ГО) існували коштом грантів, меценатів та народу. Однак як тільки це фінансування припиняється, організація починає переживати внутрішній колапс, а проблема залишається неподоланою. Тоді найчастіше ГО припиняють свою діяльність на певний період, або ж і взагалі зникають.

Меценатське фінансування має свої недоліки. У цьому разі замовником якісного рішення завжди буде вкладник і все залежить від бажання однієї людини. Доводиться діяти насамперед з урахуванням його інтересів і розв’язувати проблеми, які цікаві йому. Якщо меценату не цікава якась верства населення, ГО рідко будуть працювати з цими людьми, однак проблема у такий спосіб не зникне, а буде навіть зростати.

Третій шлях – фандрейзинг – це орієнтування на громаду, розв’язання її проблем. У цьому разі, організація може запитати підтримку в народу, зокрема, фінансову. Це прекрасно працює в релігійних організаціях. Там зрозумілий весь механізм, а процес пожертвування фактично включений у систему роботи. Коли людина приходить до церкви, вона на підсвідомому рівні розуміє, що потрібно дати гроші на храм. Водночас, виникає питання, чи насправді це пожертва, чи просто один із видів поборів.

Звичайно, не можна сказати, що це поганий механізм, адже він справді працює і його використовують ГО не лише релігійного типу. Однак такий механізм не надійний: в один день можуть пожертвувати тисячу гривень, а в інший – нічого. Якщо ми говоримо про професійну роботу в середині організацій, то спеціалісти працюють у цій сфері повний робочий день і теж отримують зарплатню. Тоді виникає питання якості кадрів, яких можна взяти на роботу за відносно невеликі гроші.

В епоху діджиталізації фандрейзинг перенісся зі скриньки пари вході у віконце в Інтернеті. Тепер кожний охочий може зайти на сайт, натиснути одну кнопку та пожертвувати певну суму. Виникає таке явище, як краудфандингові платформи. ГО розміщує свій проект на одній з таких платформ та пропонує людям долучитись до його втілення, а за це отримати якийсь бонус, наприклад, книгу або чашку. Відбувається обмін: ви нам гроші – ми вам благо.

Одна з найбільших краудфандингових платформ в Україні – “Спільнокошт”. Вони діють уже близько 10 років і за цей час реалізували сотні проектів, які підтримало суспільство.

Однак у всіх вищезгаданих способах фінансування ми потрапляємо у грошову пастку: поки хтось дає гроші – робота триває. Такі шляхи залучення ресурсів вичерпні. Це спровокувало виникнення такого виду соціальної діяльності, як соціальне підприємництво.

Соціальне підприємництво

Соціальний бізнес – це бізнес, який ставить за мету розв’язання соціальної проблеми у своїй системі комерційної роботи. Він виникає на стику бізнесу та проблеми громади. Це явище, що дає змогу громадським організаціям самостійно продумувати продукт для своєї цільової аудиторії та продавати його. Завдяки продажу, ГО починають отримувати прибуток, який вони використовують задля розв’язання певної соціальної проблеми.

Днями Міністерство фінансів України надало офіційне підтвердження та розяснення можливості громадських організацій займатися підприємницькою діяльністю для досягнення мети, заради якої вони були створені без можливості перерозподілу прибутку між засновниками організації.

Наприклад, проблема сміття. Її намагається вирішити проект “Україна без сміття”. Вони встановили сортувальні станції, куди люди можуть приносити папір, скло, пластик та інший непотріб. Потім цей матеріал продають переробникам, і на отримані кошти фінансують роботу сортувальної станції. Тобто, чим більше сміття люди приносять, тим більше його продадуть переробникам і тим менше буде засмічена екосистема. Це дає ГО можливість вкладати гроші у нові сортувальні станції.

У такий спосіб ГО починає заробляти на проблемі, щоб ліквідувати цю ж проблему. Соціальне підприємництво дає більше можливостей для ГО, а рішення проблеми лежить в основі бізнес-моделі.

Бізнес сектор вчить бути систематизованим та краще орієнтуватися на клієнта, громаду та суспільство. У соціальному підприємстві навколо проблеми вибудовується системне рішення, яке є невід’ємною частиною самого бізнесу та приносить видимий результат громаді.

Однак людям, які вирішили зайнятись такою діяльність необхідно володіти значною кількістю нових знань. Соціальним підприємствам необхідно розбиратись у маркетингу, щоб розуміти поняття товару, формування цін та потреби свого клієнта. Мають бути базові знання з менеджменту для управління людьми та процесами. Важливі також знання з піару та комунікацій, бо доведеться розповідати людям як про саме підприємство, так і про його соціальну складову. Водночас потрібно орієнтуватись у проблемах громад, розбиратися у механіці виникнення цих проблем, в їхніх першопричинах. Важливо розумітись також у людській психології.

Загалом можна виокремити три типи соціального підприємництва:

• працевлаштовує понад 50% людей з вразливих верстви населення;

• працевлаштовує менше 50% людей з вразливих верстви населення, однак до 20% прибутку реінвестуєш на розв’язання соціальної проблеми;

• понад 20% прибутку реінвестуєш на розв’язання соціальної проблеми.

Соціальні підприємства в Україні

Розвиток соціального підприємництва в Україні розпочався у 2011-2012 роки. Саме у той час були створені перші потужні підприємства, як от львівський “Горіховий дім”. Вони працевлаштовують у свою пекарню жінок у кризовому стані: безробітних та безхатьків, а ще тих, які переживають насилля в сім’ї.

Пекарня обрала правильну маркетингову стратегію, що дало змогу дуже швидко набрати обертів. Вони почали продавати печиво іншим бізнес-структурам, що збільшило попит на їхній продукт, а виробництво збільшилось у рази. Коли пекарня почала отримувати прибуток, вони розширили свою діяльність і відкрили ще й кейтерингову компанію.

Ще один приклад першопрохідців у сфері соціального підприємництва – благодійний магазин “Ласка”, який виник у 2012 році. Вони розмістили по Києву в торговельних центрах декілька контейнерів, де люди можуть залишати непотрібний одяг, взуття та аксесуари. Ці речі сортують: найкращі – продають у крамниці, а ті, що мають хороший стан – віддають на благодійність. Погані речі йдуть на перероблення – з них виготовляють килимки. Частина прибутків іде на організацію всієї роботи, а інша – на фінансування соціальних проектів, як от фонд “Таблеточки”.

Зараз розпочався новий етап розвитку соціального підприємництва в Україні. Після Майдану у людей є бажання займатися чимось більшим, ніж просто заробляння грошей. Люди починають самі змінювати свої міста і шукати однодумців. Виникають соціальні підприємства нових бізнес-моделей і нових форм рішень проблем громади.

Сьогодні в Україні також стартував проект “Промприлад”. Планується повне відновлення заводу і наповнення його офісами, магазинами, різними сервісами для громади. Кожен хто хоче, може стати співінвестором: купити собі маленький шматочок заводу, який стане інноваційною платформою для культурних, освітніх та соціальних проектів міста. За попередніми підрахунками, вартість ремонту сягає 27 мільйонів доларів. Окрім того, всі вкладники зможуть отримувати частину дивідендів.

Цьогоріч цей проект вже презентували в Давосі. Зрозуміло, що інвестиції, які туди вливаються значно більші, адже потенційні інвестори, які там присутні, можуть дати мільйони. Це вже зовсім новий рівень соціального підприємництва і воно перестає бути бізнесом, яким займаються аматори.

Ще один хороший кейс – пекарня “Good Bread from Good People”, яку заснував Владислав Малащенко. Він за освітою лікувальний педагог – працює з людьми з ментальною інвалідністю. Розуміючи специфіку цих людей він думав, як можна їх соціалізувати та повернути у спільноту. Спочатку він планував відкрити столярську майстерню, але попрацювавши там самостійно зрозумів, що це складна і небезпечна робота, потрібно бути максимально уважним та сконцентрованим.

Згодом йому спало на думу відкрити пекарню. Так на сьогодні, вже другий рік поспіль в Україні діє пекарня “Good Bread from Good People”. Бізнес-процеси продумані з урахуванням можливостей людей з вадами, а монотонна робота, як замішування тіста, є навіть частиною реабілітаційного процесу.

Підбираючи співробітників до штату, обов’язково враховуються їхні сильні сторони. Наприклад, там працює хлопчик з аутизмом, у якого феноменальна пам’ять на адреси, тому він – кур’єр.

У пекарні співробітники працюють менше годин. На кухні головним є пекар-тьютор – людина з професійною освітою кулінара, яка пройшла спеціалізовані курси та розуміє специфіку психічних захворювань та роботи з ними.

Скільки в Україні соціальних підприємств, достеменно не знає ніхто. Їх важко порахувати, оскільки не всі розказують про свою роботу громаді. В Україні у 2016-2017 роках випущено два каталоги соціальних підприємств, що нараховують близько 200 компаній. Проте це число насправді значно більше і може сягати близько 100 тисяч. Усі проекти мають одну спільну мету, яка об’єднує однодумців– покращувати життя всіх людей та розвивати українські міста вже сьогодні.

Соломія Флюнт, “Український інтерес”

За результатами бесіди з Аліною Бочарніковою

12 країн офіційно дозволили стартапам експериментувати

Зазвичай фінтех відрізняється від багатьох інших індустрій тим, що він є дуже зарегульованим. Стартапи стикаються з регуляторами відразу після старту роботи: необхідно отримати ліцензії, подавати звітність, відповідати суворим вимогам. Це особливість роботи у фінансовій сфері, яка взагалі є дуже консервативною.

Але 12 держав вже затвердили на своїй території так званий режим "пісочниці". Це такі юридичні умови роботи стартапів, за яких вони можуть експериментувати та тестувати різні бізнес-моделі. Якби вони працювали за межами "пісочниці", то регулювання їхньої діяльності було б більш жорстким, і можливостей для експериментів було б мало. А "пісочниця" створена саме для того, щоб сприяти експериментам — регулювання там хоч і є, але вимоги та увага регуляторів не такі жорсткі.

Зараз режим "пісочниці" є у Канаді, Нідерландах, Данії, Британії, Бахрейні, Абу-Дабі (ОАЕ), Індії, Малайзії, Сінгапурі, Брунеї, Гонконзі, Австралії. Деякі держави готуються до запуску "пісочниці".

У політики підтримки національного виробника, яку практикують в Україні є альтернатива — не підтримувати, а створювати умови для розвитку: покращувати закони, гарантувати верховенство права, дозволяти бізнесу експериментувати — як пояснював гарвардський професор, на якого ми посилалися на початку статті. Більш того, стимулювати розвиток сучасних бізнесів, що виробляють інноваційні продукти: створюють банки без відділень, додатки для смартфонів, космічні ракети. Сприяння інноваціям буде вигідним усім громадянам.

Більше про фінтех у інфографічному довіднику Fintech Guide 2018.

За матеріалами BusinessViews

14-та щорічна конференція EVPA зібрала 600+ соціальних інвесторів та агентів змін - з Європи та за її межами - зацікавленими в обміні ідеями щодо вирішення найактуальніших соціальних питань та формування майбутнього сектору венчурної благодійності.

Вперше захід у Центральній та Східній Європі (ЦСЄ) відбувся у Варшаві, Польща, у бібліотеці Варшавського університету та науковому центрі Коперника. Дводенний листопадовий захід провів інтерактивні сесії під керівництвом членів на гарячі теми сектору. Понад 100 доповідачів надихнули присутніх контентом, починаючи від корпоративних соціальних інновацій та управління впливом, до блокчейн для соціальних інновацій, надаючи делегатам неоціненну інформацію для максимального їх впливу.

Конференція розпочалася курсом EVPA з венчурної філантропії та соціальних інвестицій - одноденним курсом для новачків у сфері VP / SI. Він також включав старт нашого нового звіту на тему "Стратегії впливу - як інвестори рухають до соціального впливу", який спричинив конструктивний діалог.

Сніданок у ЦСЄ показав запуск «Індексу залучення соціальних інвестицій: інвестування для впливу в Центральній та Східній Європі», підготовленого разом із Deloitte CEE, та обговорення наступних кроків для екосистеми соціальних інвестицій в ЦСЄ.

Global Solutions Room була унікальною можливістю ділитися ефективними рішеннями та невдачами на такі теми, як охорона здоров'я, зайнятість та житло.

Перша в історії EVPA CEE Night Night стала кращим місцем для зустрічей та спілкування з соціальними підприємствами та підприємцями з Центральної та Східної Європи, що дало присутнім можливість зрозуміти сферу соціальних викликів у регіоні. У партнерстві з NESsT та GET IN THE RING, пітч-ніч викликала жваві дискусії та співпрацю, що призвели до інвестиційних пропозицій. Мережевий простір країн ЦСЄ був унікальним місцем для занурення в дух Центральної та Східної Європи під час розмови з однодумцями.

Жаклін Новограц, засновниця та генеральна директорка компанії Acumen та один із 100 найбільших життєвих розумів у світі за версією Forbes.

Церемонія нагородження Partnership for Sustainability Award 2018 відбудеться 6 грудня в #mOre!!

🏆 Partnership for Sustainability Award - конкурс партнерських проектів між різними групами стейкхолдерів для досягнення сталого розвитку, ініційований Глобальними Договором ООН в Україні.

Кейси про партнерство в чьотирьох категоріях: Суспільство, Планета, Мир та Економічний розвиток з різних країн.

• Можливість презентувати та поділитися своїми практиками з громадськістю.

• Знайти нових партнерів для розширення масштабу проектів та їх впливу.

• Отримати міжнародне визнання.

• Кращі проекти, обрані міжнародним жюрі, будуть представлені в The Global Opportunity Explorer. Це найбільша в світі платформа для презентацій рішень, що стосуються сталого розвитку.

Коли: 2 листопада, 16:00

Де: America House, вул. Пимоненка, 6 (вхід тільки із паспортом!)

Alina Bocharnikova – менеджерка соціальних проектів, консультантка із соціального підприємництва розкаже:

- про різні способи фандрайзингу, які з них спрацьовують сьогодні і чому

- що шукати: гроші, ресурси чи людей

- де шукати програми фінансування та pro bono послуги

Вхід на цю та інші події Social rave вільний. Реєстрація потрібна для того, щоб ми подбали про необхідну кількість місць.

Відбір до Змагання з медіації 2018/2019 розпочинається!

Mediate'18 - це міжнародний турнір з медіації, створений Міжнародною академією вирішення спорів (США) та молодими професіоналами країн Східної Європи з метою підвищення обізнаності про медіацію.

Приєднуйтесь до спільноти медіаторів серед студентів та молодих фахівців у всьому світі та не втрачайте шансу розвинути свої навички посередництва та ведення переговорів.

Якщо ви хочете дізнатися більше про медіацію та представляти Київський Національний університет імені Тараса Шевченко на змаганнях у всьому світі беріть участь у відборі. Заявку можуть подавати студенти юридичних факультетів. Пам’ятайте, подорож у тисячу миль починається одним кроком!

Будь ласка, заповніть форму для подання заявки : https://goo.gl/XzeHXr .

22 вересня 2018 р. в 22:14

В Україні на вірусний гепатит С хворіє 52 448 людей, це офіційні дані виявлення захворювання. Проте кількість людей, які не знають свого діагнозу, залишається дуже високою.

Консорцікм EQUIP за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) впроваджують демонстраційний проект з діагностики та лікування вірусного гепатиту С в Україні. Участь у цьому проекті передбачає проведення тестування, а у разі виявлення вірусу, учасник отримує безкоштовне лікування.

Про проект розповідає Чарльз Часела (Charles Chasela) – доктор філософії, керівник відділу досліджень проекту EQUIP. Керівником проекту в України виступила Тетяна Барнард. Вони завітали до редакції “Українського інтересу”, щоб розповісти про свою роботу, внесок у лікування гепатиту С та перспективи на майбутнє.

Чарльз Часела

Головний офіс EQUIP знаходиться в Південно-Африканській Республіці, чому Ви вирішили співпрацювати з Україною?

Тут потрібно виходити з того, який проект ми впроваджуємо. За оцінками Всесвітньої організація охорони здоров’я (ВООЗ) понад 5% українців інфіковані гепатитом С, а це становить близько 2 мільйонів інфікованих осіб. Через низький соціально-економічний статус певна частина населення не має змоги пройти тестування та розпочати своє лікування. Наприклад, споживачі ін’єкційних наркотиків мають досить високий ризик до інфікування вірусним гепатитом С і, як правило, ці верстви населення не мають доступу до тестування через стигму та дискримінацію до них. Лабораторна діагностика досить дорога, як і препарати.

Тому ми вирішили розпочати демонстраційний проект, щоб допомогти людям. Також цей проект допоможе українським лікарям отримати необхідний досвід застосування нових протигепатитних препаратів для ефективного лікування пацієнтів; та для уряду – дасть можливість розробити ефективні програми для збільшення доступу до лікування тих, хто його потребує.

Чому саме гепатит С? В Україні проблеми і з іншими хворобами. Наприклад, туберкульоз.

Це правда, кількість хворих на туберкульоз дуже висока. Але в Україні вже багато організацій працюють над цим – лікують та надають доступ до профілактики. А от з гепатитом С зовсім інакша картина. Багато людей навіть не знають про свій статус. Якщо ми не зважатимемо на тих, хто хворий на гепатит С, то хвороба прогресуватиме до фінальної стадії ураження печінки й в результаті призведе до смерті.

Чи співпрацював головний офіс EQUIP раніше з Україною?

Це перший проект в рамках співпраці EQUIP з Україною. У нас є декілька партнерів тут, що допомагають реалізовувати проект. Це Альянс громадського здоров’я та Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ “100% життя”. Наш стратегічний партнер від вашого Міністерства охорони здоров’я – Центр громадського здоров’я. Адміністративну підтримку офісу EQUIP Україна надає БО “Благодійний фонд Агенція розвитку майбутнього”.

Самостійно, як організація чи як міністерство, ми не можемо протидіяти епідемії окремо одне від одного; разом ми можемо досягти успіху, якщо будемо міцно підтримувати партнерські зв’язки між усіма зацікавленими сторонами.

Ви сказали, що проект демонстраційний. Що це означає?

Це дослідницький проект, ми оцінюємо три методи діагностики вірусного гепатиту С та намагаємося знайти той варіант діагностики та лікування який задовільнить МОЗ і вони в запровадять дану модель в державну політику, як стандартні процедури для лікування більшої кількості людей. В нашому проекті є три методи діагностики вірусного гепатиту С. Ми відпрацьовуємо спрощену модель, тому зменшуємо кількість візитів до лікаря до мінімуму. По закінченні проекту ми зробимо його фінансову оцінку. Тобто, у кінці має бути визначено пакет послуг, де можна показати, що такий метод тестування та лікування ефективний, він містить у собі такий-то набір послуг.

Участь для українців безкоштовна в цьому проекті?

Так. На проект виділили 1,5 мільйона доларів. Тобто пацієнти не платять за лабораторну діагностику та препарати.

На вірусний гепатит можна захворіти повторно?

Так, якщо людина продовжує ризиковану поведінку та не дотримується профілактичних норм. Така людина може повторно отримати вірус гепатиту C. Від нього немає імунітету.

Якщо жінка вилікується, а потім народить дитину – маля буде здорове?

Так, бо в неї немає вірусу, а отже вона і не може передати його далі. Взагалі передача вірусу від матері дитині мінімальна. Якщо ВІЛ передається у такий спосіб та через сексуальний контакт з носієм вірусу, то гепатит в основному передається через кров: подряпини, порізи. Але ризик все одно залишається.

Як відомо, новонародженим дітям у пологовому будинку роблять щеплення від гепатиту В. Наскільки воно необхідне дитині, яка не мала контактів з хворими?

Така вакцинація необхідна для профілактики. Незалежно від того, був контакт чи не був. Ми цього знати не можемо. А так дитина буде заздалегідь захищена. Ситуація з гепатитом В дещо інша. Якщо гепатит С можна вилікувати на сьогодні, то повністю вилікуватися від гепатиту В так само як від гепатиту С не можна. Його краще попередити вакцинацією. Це єдиний ефективний метод на сьогодні. Тому вакцинація дуже важлива. Гепатит B другий за поширеністю після гепатиту С у світі. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я, перша вакцинація від гепатиту B робиться дитині у першу добу життя. Далі – на другому місяці. Всього тричі.

Взагалі гепатитів є багато: A, B, C, D та інші. Вони всі вражають печінку, але шляхи зараження різні. От гепатит А можна отримати через забруднену воду та руки. Гепатити В та С передаються через кров.

Як вам в Україні?

Тут дуже привітно. Люди з таким захватом, самовідданістю працюють над проектами. Ми дуже задоволені нашими партнерами. Наприклад, завдяки Центру громадського здоров’я у нас є зв’язок із Міністерством охорони здоров’я, що в свою чергу показує, як це все трансформується в державну політику. Така прихильність до проекту та підтримка із боку МОЗ щодо впровадження проекту позитивно оцінюється міжнародними донорами.

На вашу думку, яким має бути український інтерес?

Це збільшення доступу до тестування та лікування гепатиту С. Окрім того, це й нова модель діагностики, яка може бути використана державою для покращення надання послуг населенню України.

Один флакон ліків від гепатиту C коштує 300 доларів. Фото: Український інтерес/Юрій Шкода

Тетяна Барнард

Здати аналіз на гепатит С по вашому проекту можна виключно в Києві?

Сьогодні наш проект впроваджується у двох закладах охорони здоров’я. На базі Київської міської клінічної лікарні №5 та на базі Клініки ВІЛ інфекції та вірсуних гепатитів Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського. Тестування на вірусний гепатит С за допомогою швидких тестів проводиться на базі програм профілактики та зменшення шкоди партнерських організацій. Пацієнти з регіонів з позитивним результатом можуть відправлятись до Клініки Інституту епідеміології для подальшого підтвердження діагнозу вірусного гепатиту С. Там вже призначається підтверджуюче лабораторне тестування. У разі позитивного результату учаснику проекту пропонується пройти додаткові обстеження, після чого призначається лікування, яке триває протягом 12 тижнів. Через три місяці після завершення лікування потрібно пройти тест на вірусне навантаження, щоб упевнитися, що людина одужала, тобто вірус в крові не визначається. Фактично, лікування триває три місяці, а потім потрібно переконатися у тому, що воно було успішним.

Як саме відбувається лікування?

Препарати видаються учаснику проекту частинами, зазвичай на місяць і тому людина здійснює 4-5 візити до лікувального закладу. Під час такого візиту відбувається консультація з лікарем: чи добре пацієнт себе почуває, чи немає в нього скарг, чи добре переноситься лікування. Ми приділяємо значну увагу безпеці лікування, особливо на перших тижнях прийому препаратів пацієнтом.

Лікування в межах проекту є безкоштовним завдяки грантовим коштам. Але все ж таки скільки коштують ліки від гепатиту С?

Це нові технології, нові препарати, які використовують у світі. В переважній більшості західних розвинутих країн такі препарати є дороговартісними. Згідно з критеріями Світового банку, Україна відноситься до країн із середнім і низьким рівнем достатку. Тому компанія-виробник пропонує спеціальну ціну для закупівель за рахунок державних коштів або міжнародних проектів. Вони включили Україну до списку держав, яким надають препарати, за зниженою вартістю – 300 доларів за флакон. Тобто три місяці – 900 доларів. В МОЗ України кажуть, що ціни на схожі препарати можуть бути ще нижчими.

Як довго триватиме ваш проект в Україні?

Він розпочався у жовтні 2017 року. У нас на лікуванні вже перебувають понад 500 пацієнтів. Більшість з них мають ко-інфекцію, тобто в них діагностовано ВІЛ та вірусний гепатит С. Ми вже поставили до закладів охорони здоров’я препарати для лікування вірусного гепатиту С для 866 пацієнтів.

Серед тих 500, що вже включені до проекту, частина повністю завершила лікування, частина на спостереженні продовжує лікування. Завершили курс 164 людини, але вони чекають ще три місяці щоб зробити тест та остаточно переконатись, що вилікувались.

Кількість пацієнтів, що ми лікуємо, зовсім невелика в масштабах нашої країни. Потреба у лікуванні вірусного гепатиту С в Україні значно більша, ніж ми можемо забезпечити в рамках проекту. Але є інші проекти партнерських організацій та керівництво МОЗу теж планують з наступного року забезпечити лікуванням від вірусного гепатиту С значно більшу кількість пацієнтів у порівнянні з попередніми роками.

Боротьба з вірусом триває.

Дар’я Панченко, “Український інтерес”

10.09. 2018 р. в 13:57

Blockchain Handbook: all learning resources into one simple PDF.

Download and share with your friends! >> https://goo.gl/SbLBuH

6 10. 2017 р. в 13:43

ForkLog представляє статтю про фінансування проектів за допомогою проведення ICO, написану кандидатом економічних наук, директором блокчейн-акселератора і співзасновником Dolphin Blockchain Intelligence Андрієм Варнавським.

Надалі російською >>

ICO (Initial Coin Offerings) — это уже не просто популярный способ финансирования проектов, основанных на технологии блокчейн. Сейчас все чаще встречаются выходящие на краудсейл проекты, в которых блокчейн не является основой.

По сути своей ICO — это публичное мероприятие, в рамках которого некий проект продает какую-то часть собственных токенов. Причем все чаще средства собираются не только в криптовалюте — проекты начинают привлекать и фиатные деньги. К примеру, недавно прошедший краудсейл ZrCoin в фиате собрал сумму, вполне сопоставимую с суммой, собранной в биткоинах.

Венчурное финансирование осуществляется в двух формах: либо это кредитование, либо это продажа доли в компании. В первом случае проект должен будет вернуть потраченные деньги, выплатив начисленный сверху процент. То есть интерес инвестора заключается в начисленном проценте. Во втором случае финансирование невозвратное, но основатели проекта отдают часть принадлежащей им компании. Венчурный инвестор в качестве компенсации получает часть стоимости бизнеса.

Первый парадокс ICO заключается в том, что основатели проекта получают деньги не за долю в компании. При этом эти деньги они не должны возвращать. Все обязательства основателей заключаются в токене, точнее, в том праве требования, которое в нем заключено. Фактически, последователи идеи и энтузиасты обменивают свои деньги на некое обещание проекта, выраженное в токене. Здесь как раз и присутствует высокая степень схожести с краудфандингом, когда деньги собираются под обещание проекта в будущем предоставить свою продукцию тем, кто поучаствует в финансировании сейчас. В обоих случаях основатели не собираются возвращать деньги с процентами, они обещают поделиться тем, что создадут.

Есть еще одно слово, которое иногда применяется для определения ICO — фандрайзинг. К примеру, юрист из команды ForkLog Владислав Лихута использует этот термин в одной из своих статей. Цитирую: «Около 5 000 BTC — именно такую сумму средств привлек проект MasterCoin (сейчас Omni) во время первого в истории криптовалютного фандрайзинга, который состоялся еще летом 2013 года». В такой трактовке, на мой взгляд, происходит еще большее смешение понятий. И грань между краудинвестингом, краудфандингом и фандрайзингом стирается полностью.

Здесь, в моем понимании, существует фундаментальное заблуждение: ICO — это форма сбора инвестиционных средств. Основатели проекта обязательно должны дать ответ на один принципиальный вопрос — почему токен будет дорожать? Если проектом не предусмотрено удорожание монеты, то это не краудинвестинг, а скорее фандрайзинг, то есть сбор пожертвований.

Резюмируя, можно констатировать, что первый парадокс заключается в том, что по своей природе ICO — это одна из форм привлечения инвестиций, а на практике люди отдают деньги просто под идею, даже не рассчитывая на их возврат с каким-то доходом.

Именно поэтому и не существует однозначной грани, разделяющей фандрайзинг, краудфандинг и краудинвестинг, но все-таки в отношении ICO хотелось бы выделить одну принципиальную черту. У этих схем есть одно общее свойство: человек, вложивший деньги в проект, помогает ему создать некий продукт. А вот дальше начинаются отличия. За свою помощь в фандрайзинге он не должен получить ничего. Краудфандинг дает возможность «купить» этот продукт заранее по более низкой цене, в итоге получая существенную экономию. В краудинвестинге (ICO) инвестор покупает токен, который потенциально может подорожать, принеся доход в будущем. То есть, фандрайзинг — это просто желание поддержать, краудфандинг — экономия на дисконтированной цене будущего продукта, а краудинвестинг — доходность вложений.

Еще раз повторим главный вопрос любого ICO — почему токен будет дорожать? Так вот второй парадокс ICO заключается в том, что доходность вложений в токен проекта практически никогда не связана с доходом самого проекта. Более того, далеко не всегда ценность, заложенная в сам токен, заключается в конечном продукте проекта.

Возьмем, к примеру, проект Waves, который является лидером среди российских ICO. Этот проект — платформа, продуктом которой по сути является бесплатное создание децентрализованных онлайн-сервисов на базе блокчейна. Подобные платформы созданы для того, чтобы на их основе другие люди создавали какие-то решения на блокчейне, но сами платформы за это денег не берут.

Однако монеты, которые они размещали на своих ICO, используются для оплаты транзакций внутри этих платформ. То есть инвесторы, купившие их монеты на ICO, не становятся собственниками будущей продукции, у них не появляется права требования на эту будущую продукцию. Они получают монету, которая будет иметь обращение внутри проекта, и ее ценность заключается именно в том, сколько сервисов будет создано на основе этой платформы. Здесь нет прямой предпродажи, как это часто бывает в краудфандинге. Более того, в случае, когда проект продает монету для «внутреннего» обращения, в ней вообще не заложено никакого очевидного права требования.

Однако есть и другие ICO в токенах которых заложено право требования на конкретный актив. Например, тот же ZrCoin обеспечивает свои токены будущей промышленной продукцией.

Крайне редко встречаются проекты, которые предлагают обладателям токена право требования части дохода, полученного самим проектом. Как правило, это токены криптоинвестиционных фондов. В общепринятом понимании перераспределение прибыли проекта между владельцами токенов не происходит.

Налицо еще один парадокс: доходность инвестиций в ICO на практике не связана с прибыльностью проекта, даже убыточный проект, а в настоящий момент большинство проектов еще не зарабатывают, а лишь тратят, может приносить инвестору доход.

Привлечение инвестиций через первичное размещение монет — крайне молодой инструмент, именно поэтому в нем и существуют парадоксы, то есть ситуации, которые могут существовать в реальности, но не имеют логического объяснения.

Несложно заметить, что суммы сборов на ICO растут с неимоверной скоростью. По оценке специалистов, за первые три года существования института ICO, с 2013 года (когда Mastercoin впервые продал свои токены на ICO) до 2016 года, было собрано около $150 млн, в 2016 году уже собрали более $250 млн (из которых $150 млн приходится на The DAO), а за шесть с половиной месяцев 2017 года в рамках ICO было привлечено $1,2 млрд!

Все это происходит на фоне роста сторонников того мнения, что скоро весь рынок ICO схлопнется. Например, Крис ДеРоуз сравнивает ICO с финансовыми пирамидами, и он далеко не одинок в подобных оценках. Но чем громче подобные заявления, тем больше инвестиций вливается в ICO-проекты.

Третий парадокс заключается в прямо противоположной, по отношению к предостережениям, реакции инвесторов: такое впечатление, что люди боятся не успеть вложить в то, что скоро рухнет. Очевидно, что доля проектов, которые не смогут реализовать свои планы, растет. Ровно так же очевидно, что доля проектов, которые даже не собираются реализовать заявленные цели, тоже растет. Все с этим соглашаются, однако размер сборов абсолютно всех проектов перманентно увеличивается.

Фактически, данный парадокс можно охарактеризовать как категорически низкую степень восприимчивости к риску. Этот парадокс подтверждается и исследованием, проведенным стартапом Dolphin BI в начале 2017 года. Криптоинвесторы оценивают свою потребность в информации о вероятности мошенничества при ICO (scam-анализ) в четыре раза меньше, чем потребность в предсказании курса выпускаемого токена: только каждый четвертый инвестор сказал, что для него важнее понять насколько проект добросовестный.

Инвестор по определению размещает свои капиталы с ожиданием их возврата и приумножения. Инвестор соотносит риск и доходность и на основании собственной восприимчивости к риску принимает решение. Однако в блокчейн-среде доля активистов, которые веруют в технологию и готовы ее поддерживать в ущерб собственным меркантильным интересам, достаточно велика.

Одновременно с этим вера в технологию является основой для глобального заблуждения: считается, что «честная» технология применяется исключительно «честными» людьми. В результате, мы наблюдаем первый парадокс ICO, который был сформулирован ранее: люди отдают деньги просто под идею, часто даже не рассчитывая на их возврат с каким-то доходом.

То есть на практике этот процесс не совсем верно будет отнести к инвестированию, хотя в теории он таковым и должен являться. Эта ситуация, кстати, достаточно ярко иллюстрирует отрицание «рационального человека» свойственное институционалистам, которые руководствуются исключительно полезностью.

Однако, если все же рассмотреть это явление с более привычной для российской экономической теории стороны, то есть смысл проанализировать ICO-проекты, исходя из общепринятой классификации этапов их развития.

С одной стороны, ICO в качестве формы финансирования применимо практически на любой стадии проекта. Если использовать существующую классификацию инвестиционных стадий, то можно сказать, что не менее 95% случаев ICO организуется на предпосеве — то есть финансируется разработка самого продукта.

На стадии посева, когда деньги даются для завершения разработки продукта и проведения первоначального маркетингового исследования, ICO проходит в примерно 3% случаев. Но надо отдать должное данному инструменту — доля проектов, которые имеют уже хоть какой-то MVP (Minimum Viable Product — Минимально жизнеспособный продукт), постоянно увеличивается.

Большое количество представляемых проектов имеют с точки зрения общепринятой практики не совсем стандартные прототипы. В качестве MVP используются так называемые форки, то есть уже существующий программный код в качестве основы для нового проекта. И это не воспринимается как воровство, а наоборот, является основанием для большей уверенности в проекте. Самым ярким примером подобной ситуации является российский проект Голос, который при поддержки проекта Steem.it одновременно является его форком.

Эта ситуация не столько связана с институтом ICO, сколько с понятием «открытого кода», однако технология блокчейн базово является открытой, что порождает четвертый парадокс: сам по себе написанный программный код не может быть базовым активом, имеющим стоимостную оценку. То есть стоимость проекта формируется исходя не из количества каких-то ресурсов и не основываясь на нематериальных активах. В теории, наличие готового программного кода или MVP должно увеличивать стоимость проекта, но парадокс заключается в том, что проекты с MVP не «собирают» больше денег, чем ICO под просто идею.

Последующие стадии финансирования в рамках ICO применяются редко, ибо большинство проектов еще не дошло до той стадии, когда деньги привлекаются для дальнейшего расширения уже существующего производства, пополнения оборотного капитала, совершенствования продукта, внедрения новых технологических решений или для расширения ассортимента.

Однако такие примеры есть — это платформа Storj, которая развивает с 2014 года сервис облачного хранения данных. Ее монеты торгуются на разных криптовалютных биржах практически с момента запуска проекта. В мае 2017 года платформа Storj провела размещение новых монет. Разработчики планировали собрать $30 млн за 30 дней, но они достигли этой цели за шесть дней.

Crowdsourcing (краудсорсинг) — это модель привлечения сторонних ресурсов, в которой для достижения общих целей привлекается широкий круг интернет-пользователей. Ресурсы, которыми интернет-пользователи делятся в рамках краудсорсинга, могут быть абсолютно различными: время, связи, творческие способности, знания и опыт, денежные средства и т. д. Когда интернет-пользователи предоставляют денежные средства — это часто называется Краудфандинг. Краудсорсинг может применяться как отдельным лицом, так и различными проектами.

Crowdfunding (краудфандинг) — это форма финансирования проектов через привлечение малых денежных сумм от большого количества интернет-пользователей — «толпы». Как правило, краудфандинг можно классифицировать в зависимости от того, что именно предлагается взамен потраченного ресурса, то есть, что является базисом:

donation-based (фандрайзинг)

reward-based (предпродажи)

investment-based (краудинвестинг)

В любом случае, Crowdfunding осуществляется в виде публичного размещение предложения для потенциальных спонсоров, которые, как правило, не являются профессиональными инвесторами.

Donation-based crowdfunding (фандрайзинг) — сбор добровольных пожертвований, как правило, на цели, не связанные с извлечением прибыли: научные исследования, благотворительные проекты и т. п. Это может быть разовое мероприятие или осуществляться на постоянной основе. Например, именно фандрайзинг является основным способом финансирования Википедии. Первичное размещение Ethereum, которое состоялось в 2014 году, можно отнести к этой категории. Проекты, где предусматриваются в том числе расходы и на социальные нужды, встречаются часто. В частности, существует целый ряд проектов, привлекающих средства в том числе и на развитие сообщества.

Reward-based crowdfunding (бездолевой краудфандинг) — этот способ широко используется для финансирования различных проектов: развития открытого программного обеспечения, продвижение кинофильмов, пособничество научным исследованиям и разработкам изобретений, и т. д. Интерес людей, которые финансируют проект, заключается в использовании конечного продукта проекта. В обмен на взнос проект, как правило, дает некоторый стимул для участника, например, возможность «купить» этот продукт заранее по более низкой цене, в итоге получая существенную экономию. Эта форма краудфандинга замечательна тем, что не подлежит регулированию с точки зрения фондового рынка, в частности, в соответствии с предписанием European Securities and Markets Authority (Opinion: Investment-based crowdfunding // European Securities and Markets Authority, 18 December 2014 | ESMA/2014/1378).

Investment-based crowdfunding (краудинвестинг) — это финансирование проектов под обещание какой-то доходности вложений. Сrowdinvesting подразделяется на:

debt-based (краудлендинг)

equity-based (долевое участие)

storage of value-based (признанная ценность)

Есть предположение, что большинство токенов как раз должны подпадать под эту категорию.

Debt-based crowdfunding (краудлендинг) — это финансирование проектов по типу Peer to Peer, P2P, marketplace lending. Заемщик представляет свои финансовые потребности в процессе достижения конкретной цели, а кредиторы способствуют достижению этой цели за определенный процент. Интерес кредитора заключается в заранее оговоренном проценте. Справедливости ради надо сказать, что в соответствии все с тем же предписанием European Securities and Markets Authority — соглашения о заимствованиях исключаются из понятия краудинвестинга. Peer to Peer — это бизнес модель, которая самым логичным образом ложится на блокчейн, поэтому мы вполне можем ожидать, что она будет превалирующей. Однако не стоит путать саму эту бизнес модель и ситуацию, когда проект привлекает денежные средства в рамках ICO для создания и внедрения подобной модели.

Equity-based crowdfunding (долевое участие) — это механизм, который позволяет широким группам инвесторов принять участие в финансировании стартапов и малого бизнеса в обмен на акции/доли в уставном капитале. Инвесторы отдают деньги на развитие бизнеса и получают право собственности на какую-то долю этого бизнеса. Краудфандинг с долевым участием в большинстве случаев регулируется в рамках акционерного права, поэтому такая форма привлечения капитала часто сталкивается с необходимостью расходовать дополнительные усилия на легализацию. Если бизнес успешен, то его ценность повышается, а также стоимость доли в этом бизнесе — обратное также верно. То есть интерес инвестора заключается в увеличении стоимости самой компании. Однако в части ICO, даже когда создатели проекта закладывают в токен принцип долевого участия, сама компания часто не создается.

Есть еще один почти парадокс — проекты, выпускающие equity-based tokens блокируют американские IP, чтобы инвесторы из США не могли принять участие в размещении. Таким образом создатели страхуют себя от претензий со стороны SEC (Комиссия по ценным бумагам и биржам США). Днако странно, когда публичный проект по сбору денег добровольно отказывается их собирать на территории, где этот процесс хоть как-то регулируется.

Storage of value-based (признанная ценность) — это финансирование проектов под обещание удорожания актива, который является базисным при размещении предложения для инвесторов. Самым простым примером является распродажа коинов (токенов), которые не несут в себе никакого обещания, кроме возможного спроса на сам этот коин (токен). Как правило, на этапе первичного размещения токены еще не обладают никакой подтвержденной стоимостью и могут потребоваться значительные усилия для разработки и последующего выпуска программного обеспечения, дающего этой монете жизнь. Хотя уже на этапе первичного размещения их «признанная ценность» вполне может быть сформирована. Финансирование под «признанную ценность» — это, наверное, единственное форма, которая может обосновать шестой парадокс, состоящий в том, что некоторые монеты, не имея за душой никакого содержания, обладают стоимостью.

Активы, стоимость которых основывается на «признанной стоимости», чаще называют «средством накопления» — это все то, что сохраняет покупательную способность в будущем. Однако здесь кроется седьмой парадоксICO. Суть любого «средства накопления» заключается в стабильном спросе на базовый актив. То есть в теории «монетка» должна обеспечивать сохранность стоимости и возможность последующего предсказуемого восстановления этой стоимости. На практике большинство выпускаемых «монеток» крайне ограничены в ликвидности и подвержены огромной волатильности.

Анализируя прошедшие ICO, найти токен (коин), который можно было бы квалифицировать однозначно, практически невозможно. Существующие методики оценки стоимости активов плохо применимы к криптоактивам. Точно можно сказать одно — 100% выпускаемых токенов могут быть охарактеризованы как Storage of value-based, одновременно не являясь средством накопления. Причем “чистых монет”, таких как биткоин, уже практически нет, поскольку токены несут в себе дополнительный смысл.

Андрей Варнавский

19 червня 2017 р. в 21:38

Розвиток партнерських відносин (РПВ) ”Мережа молодих соціальних підприємців " буде відбуватись в Стамбулі, 27 лютого - 05 березня 2017 року.

РПВ прагне об'єднати молодіжні організації з ЄС і сусідніми країнами з метою зміцнення партнерських зв'язків та розробки нових якісних проектів та боротьби з безробіттям серед молоді.

Метою є розвиток компетенцій молодіжних працівників в темі зайнятості та соціального підприємництва та розробка методів заохочення і розширення прав і можливостей молодих людей в їх громадах для позитивних змін.

Просимо зацікавлені ініціативи в України надсилати презентації Ваших проектів на email: fda@fda.org.ua

РПВ створює реальну можливість мережевого партнерства для організацій і представників, які працюють в рамках програми Erasmus +, де вони матимуть унікальну можливість обмінятися досвідом минулих проектів, що реалізуються як у межах, так і поза рамками Erasmus +.

Цей проект буде реалізований Youthopia Platform за підтримки Erasmus + Програми Європейської комісії.

#SOCIALINNOVATION

Partnership Building Activity (PBA) "Young Social Entrepreneurs Network" will be held in Istanbul, between the dates 27 February - 05 March 2017.

The PBA aims, to bring together youth organizations from EU and neighboring countries in order to strengthen partnerships and develop new quality projects and combating youth unemployment.

13 лютого. 2017 р. в 0:21

Експертна огляд досліджень та інноваційної системи України, проведений в період з травня по грудень 2016 групою незалежних експертів.

У цьому документі наведені фактичні дані про ситуацію в області науки, техніки і інновацій в Україні в рамках програми ЄС Horizon 2020.

24.10. 2016 р. в 14:08

Погляд кембриджського дослідного центру на цифровий банк майбутнього.

Ми вступаємо в нову еру інновацій, які змінять ставлення споживачів зі своїми банками. Для того, щоб зрозуміти, як банківська справа буде розвиватися в епоху цифрових технологій, важливо зрозуміти його основні передумови. Далі наводимо роздуми науковців російскою.

Массачусетский технологический институт (MIT) выпустил Манифест цифровых банков - документ посвящен финансовым инновациям. Команда исследователей описывает три волны инноваций в банкинге: «фундаменталисты», «цифровые гибриды» и «цифровые компании».

Волна фундаменталистов поднимается в 1970-м, когда Citi начинает свои эксперименты с банкоматами, и развивается в 80-х с пилотными проектами онлайн-банкинга (Citi, Chemical Bank, французский сервис Minitel).

Цифровые гибриды — это более современный подход, его основы заложил еще NetBank в 1996-м, и в этом направлении следуют Fidor, Atom, LHV Pank (Эстония) и DBS Digibank (Сингапур). Гибриды все еще применяют централизованные базы данных, облачные хранилища и примитивные протоколы взаимодействия — своего рода мост между банками традиционными и полностью цифровыми.

Полностью цифровые банки (в MIT применяют термин digital natives) — это банки, использующие возникающие технологии и тесно интегрирующиеся с повседневной жизнью современных людей. Тех, кто постоянно использует компьютер и мобильные устройства. Новые банки откажутся от единого централизованного хранилища данных, которое легко может стать целью для злоумышленников, в пользу безопасных зашифрованных распределенных хранилищ и будут использовать биометрию для контроля доступа к ценной информации.

Ключевые требования к банкам третьей волны в MIT рассматривают с трех точек зрения: потребителя, инвестора и самого банка.

С точки зрения клиента к цифровому банку будущего предъявляются следующие требования:

• Цельный пользовательский опыт. Клиент ждет, что банк предоставит ему всеобъемлющий, интерактивный и интуитивно понятный обзор движения его денег в частности и, в более широком смысле, всей финансовой жизни.

• Биометрия. Ожидается реализация не только классических видов биометрического контроля, таких как контроль доступа по отпечаткам пальцев или сетчатки, но и поведенческой биометрии.

• Мобильность. Mobile First — все клиентские бизнес-процессы должны разрабатываться с учетом того, что подавляющее большинство клиентов будет ими пользоваться через мобильное устройство.

• Полностью цифровые процессы. Ожидается, что все общение с клиентом, включая KYC-процедуры, будет цифровым, безбумажным.

• Возможность выпуска электронных карт с предустановленными лимитами, основанными на поведении клиента. Здесь же от новых банков ожидается простой и понятный цифровой кошелек, включающий в себя хранилище персональных данных (в том числе государственных цифровых паспортов).

• Поддержка p2p-переводов и краудфандинга, включая p2p-кредитование.

С точки зрения инвестора цифровой банк будущего должен иметь возможность создавать новую ценность с помощью следующих инструментов:

• Полностью цифровые платежи — это ядро монетизации услуг. Мобильные и онлайн-платежи, местные и трансграничные.

• Цифровые кошельки очень важны для реализации услуг с добавленной стоимостью (VAS), к тому же они помогают оптимизировать стоимость транзакций для клиентов.

• Автоматизация продаж и создания новых продуктов — платформы искусственного интеллекта помогут автоматизировать продажи уже имеющихся продуктов и создание новых, возможно, разработанных персонально для клиента.

• Бесшовная мультиканальность позволит увеличить присутствие банка в жизни клиента и повысит лояльность.

• Финансовое планирование, робоэдвайзинг — советники на основе искусственного интеллекта, заботящиеся о финансовом состоянии клиента и следящие за его бюджетом и обязательными платежами, сделают финансовое поведение клиента более здравым, более выгодным для самого клиента (а значит и для банка) и более предсказуемым.

• Поддержка СМБ. Новые кредитные модели для малого и среднего бизнеса позволят повысить прибыльность от обслуживания таких компаний. Планируется, что к 2018 году банки Скандинавии, Великобритании и Западной Европы до половины своих доходов будут получать от обслуживания СМБ.

С точки зрения самого банка, как своего рода технологического мостика между финтехкомпаниями и классическими финансовыми институтами, новый цифровой банк должен обладать следующими особенностями:

• Гибкая IT-инфраструктура. Создание цифрового банка с нуля позволит создать новую инфраструктуру, обеспечить улучшенное управление рисками, увеличить ROE и улучшить комплаенс.

• Обновленные подходы к проектированию и использованию хранилищ данных. Это позволит хранить и обрабатывать за приемлемое время экспоненциально увеличивающиеся объемы данных.

• Расширенная аналитика, в том числе на основе Big Data. Анализ поведенческих данных клиентов, совмещенный с данными от крупных интернет-платформ, станет базисом для принятия решений и разработки новых продуктов.

• Использование платформ искусственного интеллекта позволит новому банку быстро реагировать на новую информацию и строить полный финансовый профиль клиентов, включая их поведение, кредитную историю и привычку рисковать при финансовом планировании, а также формировать «налету» предложения для клиента.

• Комплексная бизнес-модель — этот подход позволит банку, держащему внутри себя все данные (или участвующему в сети по обмену данными), улучшить комплаенс и запустить «умный» фрод-контроль, что может стать конкурентным преимуществом и понизить потери от фрода.

• Безопасность данных и защита потребителя. Основной принцип новых банков по версии MIT: «дешевле заплатить за построение безопасной инфраструктуры, чем расплачиваться за утечки данных».

Хорошо спроектированный новый цифровой банк просто обречен стать краеугольным камнем финансовой экосистемы. В нее могут входить такие сервис-провайдеры, как страховые компании, брокеры, робоэдвайзеры, провайдеры трансграничных платежей, биржи валют, платформы p2p-кредитования. Все участники экосистемы будут поддерживать друг друга, считают в MIT, тем самым обеспечивая положительную обратную связь.

В MIT упоминают о возможности того, что привычная банковская функциональность перестанет быть сосредоточена под крышей одного финансового института, но будет равномерно распределена по всем платформам, окружающим человека.

Полный текст Манифеста тут http://cdn.resources.getsmarter.ac/wp-content/uploads/2016/08/mit_digital_bank_manifesto_report.pdf

22.10. 2016 р. в 4:40

Ежегодно более 50 стран проводят национальные отборы в Falling Walls Lab. Победители каждой «лаборатории» собираются на финальную научную конференцию Falling Walls, которая проводится 9 ноября в Берлине.

Falling Walls Lab - проект, созданный в честь 20-летия падения Берлинской стены при поддержке немецкого правительства и предпринимателей. В распоряжении конкурсантов всего 3 минуты и 3 слайда презентации, с помощью которых они должны представить свою идею в любой научной, общественной, производственной или бизнес-сфере.

Год назад впервые в Украине была проведена научная конференцию в формате Falling Walls Labs. Тогда, в 2015 году, Фонд Кличко получил почетное право представлять нашу страну и впервые украинские финалисты завоевали призовые места на Всемирной Falling Walls конференции в Берлине.

В этом году первый этап научной конференции проходит в Киеве, 29 сентября в КВЦ "Парковый". Второй этап - победители едут представлять свои проекты на международную Falling Walls Conference в Берлин, которая пройдет 8-9 октября.

Для победы нужно было представить готовый инновационный продукт, с работающим механизмом, который не требует доработки, и имеет коммерческий потенциал. Приветствуются все направления исследований - от сферы информационно-коммуникационных технологий, урбанистики, инженерии, АПК, естественных наук, экологии, медицины и техники в гуманитарных и смежных науках. Необходимо знание английского языка и никаких ограничений по возрасту или полу!

Подано 63 заявки на участие и после предварительного отбора 30 талантливых идей оценивали 11 экспертов.

Falling Walls Lab Kyiv 2016

1-е место - "ломала стены съедобными вакцинами" и победила Мария Коршевник "Breaking the wall of Edible vaccines"

2-е место - "Breaking the wall of leaving healthy" сохранил здоровье Алексей Голенко

3-е место - за "создание метана" Евгений Шаповалов "Breaking the wall of Creation methane fermentation reactors"

Falling Walls Venture Kyiv 2016

1-е место - "Inherited Uncertanity" Александром Савсуненко

2-е место - "Modular Breakwater-power Plant" Михаил Литовченко

3-е место - "Realistic audio reproduction" Павло Шиманович

#LabKyiv2016 #klitschkofoundation

30 вересня 2016 р. в 11:56

Менеске Генджер, топ-менеджер PwC, опубликовала на портале American Banker статью «Блокчейн приведет к де-банкизации мира».

Приводим сокращенный перевод этого текста.

Многие банки и финансовые учреждения представляют прелести блокчейн в том, что эта технология позволит сделать услуги банков более дешевыми для клиентов, переводы быстрыми и простыми. Но на самом деле речь идет о драматичных последствиях – прежде всего для банковской системы.

Блокчейн изначально стал известен как основа биткоина, криптовалюты. За кадром некоторое время оставалось то, что блокчейн позволяет убрать посредников из процесса денежных переводов. Причем убрать вообще, в масштабах мировой экономики. Мы видели, насколько это важно, на примере внедрения мобильных платежей и компьютерных денежных переводов. Тем не менее, на Земле остается около 2 миллиардов человек, которые по-прежнему вынуждены переводить деньги по-старинке, за большую плату и очень медленно. Таким образом, сотовые операторы не смогли построить систему распределенных данных, которая была бы универсальной для всего населения планеты.

То, что так медленно внедряется на основе существующих технологий, станет внедряться быстро, если мы говорим о блокчейн. Я думаю, эта технология свяжет то, что уже существует, в единую сеть. Скажем, правила мобильных переводов разрабатываются самими мобильными операторами, они ограничены по функциональности и часто замкнуты на отношения между двумя клиентами. Блокчейн может собрать эти фрагментированные и разрозненные платежные системы, и стать универсальной платформой, на которой старые системы заживут новой жизнью и будут уже неузнаваемы для своих творцов.

Те, кто предоставляет сегодня традиционные банковские услуги, должны понять: эта новая реальность придет быстро, она захватит все население земли, и банки не смогут работать по-старинке, возможно, они станут вообще не нужны. Как минимум, если проявят косность и попытаются бороться с новыми тенденциями. Это немного напоминает по темпам и последствиям революцию смартфонов: за считанные годы дешевые устройства, произведенные в Китае, стали достоянием миллиардов и полностью изменили практически все стороны их жизни. Как и от этой революции, от революции блокчейна выиграют в первую очередь бедные, те, кто сегодня становится легкой добычей традиционных банков.

Технология блокчейн уходит далеко за рамки финансовых услуг; она распространяется на такие материи, как здравоохранение или кадастровые правила. Кто захочет хранить данные о своем клочке земли в традиционной системе, где они теряются и могут быть легко фальсифицированы, когда появляется новый универсальный и совершенно беспристрастный хранитель? Я вижу, как беженцы, наполняющие Европу, становятся самыми преданными адептами технологий блокчейн, получая с их помощью вид на жительство и шансы начать все заново. Им больше не надо унижаться перед коррумпированными чиновниками, чтобы стать гражданами или безопасно купить недвижимость на новой родине.

Не все, конечно, идет так просто, и пока в ряде программных решений якобы обнаруживаются лазейки для взлома или изменения данных – или конкуренты новых технологий хотят, чтобы эти лазейки были. Но потенциал блокчейн таков, что он преодолеет эти временные трудности и сопротивление регуляторов практически мгновенно. Он станет шансом для бедных, которых на земле большинство, и эти миллиарды людей просто сметут любое сопротивление и попытки им помешать.

То, что банки погибнут даже не главная мысль этого текста. Эксперт говорит, что носителем новой финансовой культуры станут миллиарды бедняков, для которых блокчейн станет уникальным шансом получить гражданство, закрепить права на собственность, взять кредит, открыть новое дело, и с такими адептами прогресс блокчейн-технологий сметет всю традиционную финансовую, да и политическую, структуру мира.

Также, аудиторская компания Ernst and Young опубликовала исследование, посвященное перспективе внедрения технологий блокчейн. В тексте исследования почти ничего не говорится о негативных последствиях, зато делается ряд оптимистичных заявлений. Технология устраняет посредников, делает ведение бизнеса более простым и безопасным.

31 липня 2016 р. в 1:21

Всемирный гуманитарный саммит в Стамбуле закончился.

Было принято порядка 1500 обязательств и инициатив.

Среди них - Great Bargain / «Большое соглашение» - суть новой инициативы в том, чтобы провести изменение всей системы оказания гуманитарной помощи.

"О чем идет речь? О том, чтобы больше денег попадало непосредственно в руки тех кто, нуждается в помощи, и чтобы меньше тратить на административные работы. Мы считаем, что возможности у нас большие, где-то 1 миллиард долларов мы смогли бы перевести из офисов непосредственно на места, где страдают люди. У нас конкретное решение, как это делать." - Кристальна Георгиева, заместитель Председателя Еврокомиссии и сопредседатель Группы высокого уровня по финансированию гуманитарной деятельности.

На сегодняшний день в гуманитарной помощи нуждаются 130 миллионов человек, пострадавших от конфликтов и стихийных бедствий.

Информация www.un.org/ru/conf/whs/resources.shtml

25 березня 2016 р. в 23:57

Репортаж Ханса Грессеггера о “встрече на высшем уровне” блокчейн-сообщества на острове Бэкер в Карибском море.

Рассказ о том, как люди в шлепанцах меняют глобальную экономику.

Причиной визита было собрание пары десятков предпринимателей и радикальных анархо-капиталистов из верхних эшелонов биткойн-тусовки. Корни этого события уходят в частную вечеринку на острове Нэкер, когда организаторы кайт-серфинговогой встречи под названием МайТай спросили Брэнсона не хочет ли он собрать на острове за кружкой пива все светлейшие умы из мира Биткойна. “Конечно” – ответил тогда он. Мне плохо представлялось, что из этого может получиться, но оказалось, что кто-то начал всерьез заниматься организацией встречи. “С нетерпением ожидаем увидеть вас в Раю” – было написано на приглашении на блокчейн-саммит.

Только избранные несколько десятков человек получили приглашения на остров. Изначально среди участников была лишь одна женщина, что вызвало волну недовольных комментариев от участников. Организаторы быстро это подправили, пригласив еще несколько представительниц слабого пола. Чтобы попасть на остров всех гостей ждала изматывающая дорога. Нэкер находится на самой восточной части Британских Виргинских Островов, 2 часа самолетом от Ямайки. Обычно, входной билет на остров стоит несколько тысяч долларов за каждый день пребывания.

Часть участников я встретил еще по пути. В ожидании парома я познакомился с парнем в джинсах и зеленой футболке, который оказался Майклом Зелдином, известным в США борцом с отмыванием денег, частым гостем на канале CNN. Также Майкл был американским представителем на саммите Большой Семерки, а теперь он – специальный советник юридической фирмы, представляющей интересы 17 из 20 крупнейших американских банков.

Рядом с Майклом стоял Брок Пирс, в купательных шортах и с карибским пивом в руке. Пирс заявляет, что именно он изобрел термин “генерируемый пользователями контент”. Он стал мультимиллионером к 17 годам. Когда он жил в Испании, создал империю на онлайн играх, он майнил и продавал виртуальные валюты, за которые можно было покупать вещи и оружие в играх. Так он стал один из самых влиятельных родоначальников крипто-предпринимательства. За пивком он рассказал мне, что является основателем и управляющим партнером своей собственной финансовой инвестиционной компании, и на сегодня является инвестором в 34 разных фирмы.

Пирс, Зелдин и я получили приглашения на блокчейн-саммит, на котором намеревались “собрать вместе лучшие умы цифровых инноваций” и “определить будущее”. По сути, происходящее являлось концентрацией денег и власти в центре карибского бассейна на личном острове миллиардера, с целью совместного сговора. Кульминация события была назначена на вечер второго дня, “финальный ужин блокчейн-саммита”. Завязывание знакомств во время коктейльной вечеринки и кормления лемуров.

Остров Нэкер был одним из мест отдыха принцессы Дианы. В своем письме Брэнсону она признавалась в любви к этому месту. Брэнсон несколько раз использовал остров как плацдарм для встреч на самом высоком уровне. Например, однажды он собрал вместе политиков и предпринимателей, таких как Тони Блер и Ларри Пейдж, чтобы спасти планету от изменений климата. По условиям договора с местным правительством, Брэнсон обязался построить курорт на острове, сразу после покупки острова в 1979 году. Тогда ему было всего 28 лет. За 65 тысяч долларов в день, вы сейчас можете арендовать весь остров на компанию из не более 30 человек. Также я увидел солнечные панели, которые снабжают остров электричеством. На скрытом от глаз посетителей пирсе рабочие занимались разгрузкой лодки, которые курсировали без остановки, снабжая остров всем необходимым, включая солнцезащитный крем и энергетический напиток.

Мы живем в эпоху буйства прогресса, которую можно сравнить с концом 19го века, когда новые технологии, такие как железные дороги и телефон, изменяли все вокруг и позволяли генерировать богатства, о которых раньше не могли и мечтать. В наше время мы также видим небывалый расцвет числа супер-богатых людей. Сегодняшние Рокфеллеры – это Цукерберг, Пейдж, Гейтс, и конечно Брэнсон. Сегодня на планете насчитывается около 1800 долларовых миллиардеров. За последние несколько лет их состояния увеличились так значительно, что они стали задаваться вопросом, что же им делать со всеми этими деньгами. В тоже самое время, в одной долине, рядом с Сан-Франциско (речь идет о Кремниевой долине), есть огромное множество высокотехнологичных предпринимателей, которым позарез нужны деньги на развитие их бизнес идей, им нужно чертовски много денег.

Целью этих предпринимателей является перестройка существующих индустрий с использованием новых технологий, захват рынка, и получение значительной прибыли. Они называют это “пробой” (disruption). Например то, что сделал AirBnB в отельной индустрии, или Uber в такси. Чем больше целевая индустрия, тем лучше. Google даже создал специальный департамент под названием Google X для супер-амбициозных проектов, пытающихся захватить мир, настолько нереальных, что большинство считает их глупостью, но только не мультимиллирдеры, которые могут легко поделиться парой миллиардов на их реализацию.

Но скоро в Кремниевую Долину придут тяжелые времена, впервые со времен лопнувшего .com пузыря 2001 года. Сегодняшний пузырь возможно не такой большой, по крайней мере на это надеется большинство специалистов, но наверняка не знает никто. Тем не менее, когда мы прибыли на остров, было ощущение, что срочно нужны новые просторы для мечтаний, стартапы в новых областях, которые изменят целые индустрии с мультимиллиардными капитализациями, и большим потенциалом для венчурных инвесторов. Одну из таких идей и прокачивает Ричард Брэнсон. Его состояние составляет 4.9 миллиарда долларов, и он инвестировал много миллионов в десятки биткойн-стартапов, включая 30 миллионов в проект blockchain.info, популярный биткойн-кошелек и обозреватель блокчейна.

В своей речи, открывающей нашу встречу, Брэнсон призвал гостей оценить свои бизнес идеи по шкале “эффекта на общество”. Речь была сопровождена музыкальной паузой в исполнении мировой звезды виолончели Зои Китинг, которая провела с нами все время на острове, с восхищением выкладывая в Инстаграм селфи с гигантскими черепахами Брэнсона.

Я проследовал из джакузи на крыше, минуя несколько террас, в холл с огромными потолками, способными вместить высокие пальмы. В центре свисал блестящий дискотечный шар. Я приметил несколько книг на удобных диванах, расставленных в холле, с заголовками вроде “Тур по будущему для оптимиста или эксперимент в индустриальной демократии”.

На другой стороне бара было несколько рядов плетеных стульев и большой телевизор со словами “Блокчейн саммит – Видение”. Для меня было понятно, что это собрание людей, время которых стоит очень дорого. Эти люди не встречаются просто для развлечений, хотя по возможности и пытаются совместить приятное с полезным.

Даже выбор места проживания Брэнсоном не выглядел случайностью. Он официально переехал на остров в 2006 году по причинам, связанным со здоровьем, как он заявил. Но Британские Виргинские Острова, или сокращенно БВО, частью которых является остров Нэкер, являются самым популярным оффшорным налоговым раем в мире. Развив сложную сеть компаний в БВО, сейчас Брэнсон почти не платит никаких налогов в родной Великобритании. А там многие наслышаны про остров Нэкер. Это чудо-остров, который служит живим примером, как отдельно взятый человек может противостоять целому государству.

Для администрации саммита организаторы пригласили известного публициста, специализирующегося на финансовых технологиях, автора колонки в Wall Street Journal, Майкла Кейси. В прошлом году он опубликовал “Век криптовалюты”, книгу о цифровых валютах в роде биткойна, основанных на принципах блокчейна.

Но это лишь одно применение. Блокчейн не только позволяет создать надежную электронную валюту. Также эта технология может заменить еще и все компании, юридические фирмы и агентства, главной работой которых является управление активами. Также недавно биткойн-сообщество было разделено из-за споров о будущем блокчейна, и о том, сможет или нет блокчейн расти достаточно быстро и дешево при сохранение текущего дизайна. Но этот вопрос не был темой саммита. Никто не хотел нагонять туч на чистое небо.

На пляже я насчитал кучу парней слегка за 30. Все одеты в шорты, выглядят скучающими. Бородатый гигант по имени Оливер Лакет проигрывал музыку на маленьком трубообразном бумбоксе, который подростки часто используют в парках. Он рассказал, как недавно купил Роллс Ройс за 10 тысяч долларов в интернете, с одной лишь целью – сжечь его мощными огнеметами на видео, чтобы сделать рэп-клип. Это стало вирусным видео и быстро распространилось через подписчиковпо всему интернету. “Удачная покупка, правда?”, спросил он. Все остальные согласились. Компания Лакета “Audience” работала над продвижением Обамы в социальных сетях в своем время. А до этого Лакет работал в Диснее. Его считают чем-то вроде министра пропаганды.

Вдалеке я заметил катамаран с дюжиной людей. Возможно, Брэнсон был там. “Хотите кое-что попробовать?”, спросил меня пляжный работник. Он подвел меня к стенду, наполненному сёрфбордами, парусниками и масками для ныряния. Рядом на стене висела фотография, на которой Брэнсон, широко улыбаюсь на камеру, несется по воде, ветер раздувает его волосы. Он на сёрфборде, держит кайтсерфинговый парус перед собой, а на его спине рюкзаком висит, обхватив его ногами, голая девица модельной внешности.

Голландец, на вид лет пятидесяти, который представился как Марк, захотел покататься на доске с веслом, и я решил к нему присоединиться. Марк инвестирует в стартапы. Он прилетел из Ванкувера. Я поинтересовался целью его визита. Тренер нашел участок со спокойной водой и положил на нее доски для нас.

В тропическом баре я наткнулся на Майкла Кейси. Он выглядел как классический американский военный телерепортер, с огромными микрофонами, только Майкл – австралиец. Мы заказали “обезболивающее” – отличный коктейль в кокосе, и начали беседовать.

Приближалось время вечерних коктейлей. Я прошел вместе с Лакетом и австралийцем назад из тропического бара в виллу Брэнсона. Австралиец показал нам его комнату, которая стоит 2000 долларов за ночь. И это еще хорошая цена, бюджетная – но даже ее австралийцу пришлось делить со своим соседом по комнате – пожилым футуристом Маршалом Турбером. С балкона Кейси запечатлел на фото закат.

Первые гости прибыли еще днем ранее, но никто четко не представлял что нас ожидает. Вернувшись в большой холл, Кейси разместился на диване рядом с тучным лысым человеком в кроваво-красной поло футболке. Он рассказывал о том, как он написал конституцию Перу. Это был Хернандо де Сото, советник разных правительств, возможно, самый известный пропагандист рыночного капитализма в Латинской Америке, который по его мнению является лекарством от всех бед, в последнее время – даже от терроризма.

Кейси сказал, что когда у де Сото появляется вопрос о России, то он просто звонит Путину, и тот сразу отвечает. Билл Клинтон однажды назвал де Сото “величайшим экономистом из ныне живущих”. Премьер министр Виргинских Островов лично отправил ему визу, чтобы удостовериться в его прибытии на встречу вовремя. У де Сото пугающе большие волосатые руки, которые он перемещает как гигантские крабьи клешни. Этим утром перуанец рассказал участникам об их главной миссии: вернуть капитализм к жизни. По правде говоря, истинный капитализм пока еще не сформирован.

Напротив де Сото сидел Брайн Форде, молчаливый человек, который до недавнего времени был главным технологическим советником Обамы. А сейчас он возглавляет компанию по исследованию цифровых валют Digital Currency Initiative при научной лаборатории в Массачусетском Институте Технологий. А также путешествует по всему миру, пытаясь уговорить правительства разных стран и руководства компаний дать блокчейну шанс показать себя.

Далее мы были приглашены на ужин с видом на сотни кричащих фламинго. Горел огонь, повара стояли у буфета, и длинный белый стол ожидал нас. Кроме персонала никто не следовал официальному дресс-коду ужина “вечер в белом”. Большинство было в шортах. Деловые костюмы – это фасад цивилизации, слишком строго и официально. Неожиданно, на морской глади сразу за буфетом появился плавник акулы. Один из гостей ухмыльнулся и бросил туда куриную кость. Надпись на его футболке звучала: “Берегите воду, пейте шампанское”.

Я сел напротив Пола Броди, худощавого управляющего из Сан-Франциско с короткими седеющими волосами. Oн с восторгом орассказывал о том, как Брэнсон разгромил его на теннисном корте сегодня в 7 утра. “Впечатляюще для 65-летнего”, сказал он.

Броди перепробовал всех персональных тренеров на острове. Небольшая утренняя зарядка, где все включено. Я спросил его сколько он заплатил, чтобы попасть сюда. “Хмм… Компания все оплатила. Мои командировочные – 36000 долларов на 3 дня, плюс перелет, плюс размещение на острове – 8000… Всего около 50 тысяч долларов.”

Броди считается восходящей звездой в Кремниевой Долине. Его муж (да, да, муж) участвовал в переговорах о покупке Фейсбуком компании Instagram. Сам Броди, еще когда работал в IBM, имел под управлением 6000 человек, его фокусом была работа над Интернетом Вещей (IoT). Сейчас он работает в Ernst&Young в качестве американского “стратегического лидера”. Каким-то образом наш разговор зашел о велосипедах. Он сказал: “О, я обожал крутить педали, пока меня не сбила машина. Я пообещал себе, что не сяду снова на велосипед, пока на улицах все машины не станут самоуправляемыми.” Наш сосед по столу подытожил оптимистично: “Да, люди слишком не надежны. Мы должны вычеркнуть их из уравнения”.

Позже я наткнулся на группу людей из обслуги, расслабляющихся на диванчике. Они передавали по кругу электронную сигарету, наполненную жидкой марихуаной. Один из них сказал, что каждый день нужны усилия 120 человек для поддержания острова, или 3 сотрудника на каждого гостя. Еще он сказал, что его зарплата 1200 долларов в месяц. Это, к слову сказать, ставка Броди за один час.

***

В районе 9 на следующее утро на завтрак можно было выбрать: бекон, яйца, помидоры, круасаны, капустный сок для детоксикации, гранола и бутылки шампанского с золотыми наклейками “Личный остров сэра Ричарда Брэнсона”. Накладывая себе мюсли я и не заметил как оказался лицом к лицу с самим Брэнсоном.

“Привет”, сказал он мимоходом с дружелюбной улыбкой. Загоревший, в серой футболке и купательных шортах, с золотой, почти светящейся шевелюрой, которая хорошо сочеталась с его большим ртом и гигантскими зубами, которые обрамлялись темной бородкой. Он взял стакан фруктового сока и удалился жевать свои мюсли. Я последовал за ним на веранду с длинным деревянным столом, достаточно большим, чтобы разместить все 30 человек, которые гостили сейчас на острове.

Жизнь миллиардера, как я начинал понимать, похожа на реалити-шоу в прямом эфире. Де Сото, Форде, Кейси и Лакет тут же окружили Брэнсона. Все пытались продать ему свои проекты и планы, используя минимаьно возможное количество слов. У тебя есть 90 секунд, чтобы попытаться убедить лучшего инвестора, которого ты имеешь шанс встретить в своей жизни, принять участие в твоем проекте. Брэнсон, с его почти 5 миллиардами долларов и репутацией инвестора в самые дикие безнес-идеи, – это потрясающая возможность.

Брэнсон спокойно слушал, поедая свои мюсли и попивая кофе. Иногда он задавал вопросы спокойным голосом. Его заикание было под контролем (Брэнсон с детства страдает дислексией). Он хотел было вернуться к буфету, но у него получалось пройти не больше нескольких метров, как его вновь перехватывали и начинали рассказывать о новой идее или фотографироваться (и немедленно выкладывать фотки в онлайн, тем самым тут же увеличивая рыночную стоимость человека на фото рядом с Брэнсоном).

Около 10 часов мы собрались на главное событие. 35 участников, включая 7 женщин, собрались перед экраном в большом холле. Некоторые из них приготовили короткие презентации. Броди, звездный управленец, объяснял, что в ближайшем будущем практически все будет онлайн.

Броди продолжал: “Новый потенциал открывается повсеместно. Если бы был индекс, рассчитываемый на основании потенциала, то его потенциал и возможности торговли были бы невероятны. Блокчейн – это как раз инструмент для определения ценности в Интернете, где все может покупаться и продаваться.” После этих слов де Сото прямо таки просиял.

Блокчейн по сути позволит капитализму более полно перейти на просторы Интернета. В прошлом эти попытки не увенчались успехом, потому что в цифровой среде все копируется слишком легко. Отсюда следует, что ничто не уникально, поэтому цифровой контент, такой как музыка, картинки, текст, почти всегда бесплатен, либо должен защищаться невероятно хорошо. Возможность блокчейна, хранить в себе каждый кусочек кода, может полностью убрать возможность копирования песни, например, потому что можно легко отследить всех законных обладателей цифровых копий. Цифровые журналы, основанные на блокчейне, будут иметь уникальные копии, прямо как бумажные. Они смогут продаваться и покупаться как физические объекты.

Следом, длинноволосый компьютерщик Патрик Диган продемонстрировал одно из возможных применений этой идеи. Он использовал блокчейн для создания цифровых паспортов, позволяющих людям регистрировать их собственность. Диган рассказал об “умных контрактах”: цифровых договорах, которые исполняют сами себя в автоматическом режиме. Например, взятые в аренду автомобили не будут заводиться, если договор аренды не был оплачен. Обслуживающий персонал будет не нужен. Диган очень оптимистично настроен. Блокчейн может автоматизировать всю бюрократию. Он может заменить миллионы работников. Невероятный потенциал. Самые влиятельные мировые банки сформировали консорциум под названием R3, чтобы использовать эти идеи.

Большинство выступающих сходилось во мнении, что блокчейн идеи значительно улучшат жизнь людей. Один выступающий помянул визионера Бакминстера Фуллера, и показал его книгу “Космический корабль Земля”, с его любимой цитатой из нее “на честность каждого человека опирается судьба всего человечества“. Затем он представил рейтинговую систему для людей, где все непрерывно оценивают друг друга. Подобно тому, как в такси сервисе Uber, клиенты оценивают водителей, и водители оценивают клиентов, и эти отзывы находятся в открытом доступе.

Но для гостей показалось проблемой довольно большая сложность практического бизнес-применения этой идеи. Реакция аудитории была довольно неоднородной. Хотя, все дружелюбно поаплодировали.

В завершении Лакет (сжигатель Роллс-Ройсов), продемонстрировал, что развитие Интернета и блокчейна не только верно в духовном плане, но и глубоко естественно. Природа сама организованна в сети. В качестве доказательства, он продемонстрировал фотографии грибных сетей и сравнил их с визуализацией социальных сетей. Это вызвало лихорадочные аплодисменты.

Во время короткой паузы участники собрались на террасе с гигантской шахматной доской для групповой 3D фотографии. Когда фото-дрон появился из голубизны небес, все помахали руками в качестве группового приветствия.

За кокосовой водой в баре я разговаривал с инвестиционным банкиром с прилизанными гелем волосами. Он был слегка под кайфом.

“Блокчейн – фантастическая идея! Мой бизнес получает прибыль в первую очередь от работы с Китаем. Это чертовски тяжело – куча регулирования, прозрачности и ограничений. Огромные расходы на мониторинг расходов… Блокчейн… Я думаю, эффективность увеличится невероятно.”

“Каким образом?”, – спросил я.

“Когда все будет работать через блокчейн… Я смогу уволить половину своей команды. Юристы, нотариусы, банкиры – они всего лишь делают то, что блокчейн выполняет автоматически.”

Затем женщина в обтягивающем черном платье с огромной шляпой отвлекла его внимание. Гости начали собираться к вечеринке.

Свежая рыба была превосходна, ее должно быть поймали далеко отсюда, т.к. загадочный вирус сделал всю местную рыбу несъедобной. Темноволосый мужчина в возрасте около 35 подгреб ко мне. Он торгует биткойнами в Лондоне и Франции.

“Огромные секторы государства не делают ничего полезного, только занимаются менеджментом активов и исполнением контрактов. Не только центральные банки, но и паспортные столы, регистрационные офисы, регистраторы земли и недвижимости.”

В это время управляющий венчурный инвестор скользнул в воду рядом с нами с Blackberry в руках и прокомментировал “C’est une revolution” (Это революция).

Мы вылезли из бассейна и молодой худощавый араб появился передо мной, с улыбкой произнеся “Салам”. Мой друг объяснил, что этот парень приехал из Арабских Эмиратов. Возможно, он первый блокчейн инвестор из этой страны. Возможно, он даже богаче, чем Брэнсон. Но несмотря на это, Брэнсон запретил арабу брать с собой на остров телохранителей.

Мы пришли на пляж и взяли маски с трубками. Я проплыл вдоль берега. Мне на глаза попалось пульсирующее шарообразное создание, пол-метра в диаметре. Тут было полно странной и большой рыбы.

***

Около семи я встретил Тину Ху, которая возглавляет информационный сайт посвященный биткойну. Она публикует апдейты постоянно, даже когда красится.

“Я не могу позволить себе выглядеть плохо. Я почти всегда онлайн.” Тина была одной из нескольких женщин, которых пригласили после критики гостей в сторону организаторов за приглашение исключительно мужчин. Остальные женщины включали в себя аэрокосмического инженера из космической компании Брэнсона, известного адвоката, Элизабет Розиелло, CEO расположенной в Найроби компании BitPesa, которая позволяет производить обмен между биткойном и локальными африканскими валютами.

Это здорово для криптовалюты, что идут изменения. Биткойн никогда не получит массового распространения, покуда его воспринимают лишь как деньги для интернет-гангстеров. Этим же утром неприметный человек с невероятным зачесом на голове и в абрикосового цвета льняной рубашке, ранее работавший на Министерство Юстиции США, предложил биткойнерам начать сотрудничество с государственными органами. Так сказать, стратегическое перемирие.

Мы добрались до тропического бара как раз вовремя. Шеф-повар приготовил марокканской еды, возможно в честь прибывшего с Ближнего Востока специального гостя. Стол был в форме буквы “U”. Собралось порядка 70 гостей. Я заметил Брока Пирса, Майкла Зелдина, несколько женщин в платьях. Из песка торчали факелы. Разливали новозеландское розовое вино. Напротив меня сидел Тед Роджерс, который выглядел как капитан команды по гребле. Роджерс – директор биткойн-хранилища Xapo, в команду которого присоединился Ларри Саммерс после снятия своей кандидатуры на должность председателя Федеральной Резервной Системы США.

Роджерс заявил, что биткойн-предприниматели должны перебираться с пиратских островов в нормальные страны. Xapo имеет одно представительство в Аргентине, еще одно в Швейцарии. Он считает, что Швейцария может стать неплохим плацдармом для биткойна. Там самая оптимальная культура приватности и нет лезущего не в свои дела правительства. Регуляторы работают вполне на приемлемом уровне, с ними можно разговаривать. Он объяснил, что в швейцарском городе Цуг уже есть значимое биткойн-сообщество, туда даже приезжал Брэнсон.

Цуг – маленький город с населением 30 тысяч человек, когда-то был швейцарской столицей для оффшорного банкинга. Благодаря своей репутации с ориентацией на свободный рынок, город стал одним из лидирующих в мире узлов для крипто-тусовки. Тем не менее, там так скучно, что Xapo пришлось обосноваться в получасе езды на север, в самом большом городе Швейцарии, Цюрихе. В январе CEO Xapo Венцес Касарес вошел в состав директоров компании PayPal.

Звуки виолончели донеслись с теннисного корта. Там гости расселись на подушках, разложенных полукругом. Брэнсон восседал на диване в центре с арабским шейхом по левую руку. Виолончелистка Зои Китинг покинула сцену. Де Сото встал, он выступал следующим. На какой-то момент Брэнсон остался один.

Я обратился к нему “Сэр”, он глянул в мою сторону. “Вы когда-то подписали контракт с Sex Pistols”.

Он кивнул, обнажив зубы в улыбке. Брэнсон путешествовал по Темзе в 1977 на корабле Queen’s Silver Jubilee, в то самое время когда самая революционная панк-группа сделала свой знаменитый выпад по поводу британской королевы. Вмешалась полиция, было дело об “оскорблении Величества”, об этом везде трубила пресса. Скандал моментально сделал песню Sex Pistols хитом продаж, и принес Брэнсону кучу денег. Существует 2 типа миллиардеров. Одни делают деньги работая на систему, а другие, как Брэнсон, делают деньги на ее разрушении.

Я спросил его: “Вот это, сейчас, то же самое что и тогда? Против государства, против банков?“.

Сэр Ричард ухмыльнулся и ответил: “Конечно, чувак. Ты все правильно понял!” И поднял руку, предлагая хай-файв.

“Капитал!” – прокричал де Сото, грозно сканируя взглядом толпу. “Это слово было выгравировано рядом с изображением головы Цезаря на римским монетах”. Его голос был настолько силен, что даже виолончелистка его внимательно слушала. Де Сото поднял кулак. “Голова – это сила, и сейчас эта голова – вы.”

Брэнсон смотрел на все с огромным удовольствием, как ребенок, увидевший как его модель самолета впервые смогла оторваться от земли. Де Сото показал на аудиторию и сказал: “в“.

“Да, да!” – заорал Брэнсон со своего дивана и начал хлопать. Остальные присоединились и аплодисменты наполнили весь остров.

Motherboard #blockchain #bitcoin #features #branson #digital #economics

26 березня 2016 р. в 9:59

Курс CS50 «Основи програмування» Гарвардського університету розрахований на повних новачків в темі програмування і тих у кого вже є невеликий досвід у написанні коду. Він почнеться в квітні 2016 року і триватиме 12 тижнів, читається українською мовою.

Організатори просять подавати заявки тільки тих, хто точно впевнений, що буде відвідувати всі заняття, кількість місць по всій країні складе близько 450.

25 берещня 2016 р. в 23:58

Всього 1% найбагатших людей Землі володіють великими статками, ніж все інше населення планети, випливає з доповіді, підготовленої британською добродійною організацією Oxfam ще у 2016 році.

Стан 72 млн чоловік найбагатших людей Землі (1% населення планети) досягло $ 125 трлн і перевищило стан решти світу, стверджує Oxfam з посиланням на дані Credit Suisse.

За даними організації у 2015 році обсяг коштів і активів 62 найбагатших мільярдерів Землі ($ 1,76 трлн) зрівнялася зі станом 3,6 млрд осіб, що відносяться до найбіднішої половині населення планети. За п'ять років стан цих 62 осіб зросла на 44% ($ 542 млрд). Стан найбіднішої половини людства за цей час впала на 41% (майже на $ 1 трлн).

«Замість економіки, яка працює на загальний добробут, для майбутніх поколінь і для планети, ми створили економіку для 1%», - наголошується в доповіді Oxfam, названому «Економіка для 1%».

18 січня 2016 р. в 23:22